Заячківський Микола - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Заячківський Микола

ЗАЯЧКІ́ВСЬКИЙ Микола (21. 11. 1870, с. Тишківці, нині Городенків. р-ну Івано-Фр. обл. – 11. 02. 1938, Львів) – громадсько-політичний діяч, меценат. Закін. Львів. ун-т, де вивчав теологію і право. Співорганізатор т-ва «Руська бесіда», при якому від 1900 очолював театр. Організатор (1900), секр. (від 1902) кооперативу «Нар. гостиниця». 1911 від Мін-ва торгівлі Австро-Угорщини отримав стипендію для вивчення можливостей укр. експорту і становища емігрантів у шт. Парана (Бразилія). Співзасн. Т-ва опіки над емігрантами ім. св. Рафаїла у Львові (1912). З поч. 1-ї світ. війни вступив до підпіл. орг-ції, що підтримувала зв’язки з СВУ. Брав участь у розробленні стратегії визв. руху в Галичині за умов рос. окупації. Депортований рос. владою у Сибір, де перебував 1915–17. У 1917 переїхав до Києва, працював у спілці «Дніпросоюз». Від 1918 – у Львові. Очолював кооператив «Нар. торгівля», був заст. голови галиц. кредит. спілки «Центробанк», зав. ревізій. комісії Ревізій. союзу укр. кооперативів, головою Т-ва опіки над укр. емігрантами, почес. чл. Союзу укр. купців і підприємців. Чл. т-ва «Просвіта», голова т-в «Сокіл-Батько» (1922–33), «Рідна школа» (1936–38). Меценат та учасник просвітн. акцій. Матеріально підтримував укр. художників і письменників, зокрема В. Стефаника, І. Труша, О. Новаківського, П. Холодного. Автор публікацій на екон. тематику у львів. часописах. А. Крушельницький 1921 написав повість про життя і діяльність З. – «Змагання».

Літ.: Микола Заячківський – громадський, культурно-освітній діяч // Т-во «Рідна школа»: історія і сучасність: Наук. альм. Ч. 1. К., 2001.

Д. Д. Герцюк

Стаття оновлена: 2010