Кричевський Ілля Львович

КРИЧЕ́ВСЬКИЙ Ілля Львович (08(20). 07. 1885, за ін. даними – 1883, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ – 15. 04. 1939, Моск. обл.) – мікробіолог, лікар-імунолог. Д-р мед. н. (1934), проф. (1935). Засл. діяч н. РСФРР (1934). Закін. Харків. (1908) і Моск. (1911) ун-ти. Працював у Бактеріол. ін-ті при Моск. ун-ті; 1919 – зав. каф. мікробіології Вищої мед. школи (Москва); від 1920 – проф. однойм. каф. 2-го Моск. ун-ту; від 1923 – засн. і дир. НДІ мікробіології, від 1933 – зав. відділ. при ньому; за сумісн. від 1930 – у Центр. хім.-фармацевт. ін-ті (обидва – Москва).
5 березня 1938 заарешт., 14 квітня 1939 за звинуваченням у контррев. діяльності засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1955. Вивчав роль ретикулоендотеліал. системи у формуванні імунітету, антигенні особливості пухлин. тканин, імунітет при інфекціях, викликаних спірохетами, пневмококами та ін., механізми формування імунітету клітин гладкої мускулатури до ендо- та екзотоксинів. Обґрунтував клітинну теорію анафілактич. шоку. Брав участь у створенні низки хім.-терапевт. препаратів і орг-ції їх біол. контролю.
Пр.: О природе иммунитета при возвратном тифе. Х., 1926; Микробиология инфекционных болезней человека. Москва; Ленинград, 1930; Учебник медицинской микробиологии. Москва; Ленинград, 1936.
Літ.: Бюргер О. Г., Каляев А. В. Жизненный путь заслуженного деятеля наук проф. И. Л. Кричевского // ЖМЭИ. 1964. № 8.
Ж. М. Перцева
Статтю оновлено: 2014