Кричевський Федір Григорович

Визначення і загальна характеристика

КРИЧЕ́ВСЬКИЙ Федір Григорович (10(22). 05. 1879, за ін. даними — 16. 05. 1880, м. Лебедин Харківської губ., нині Сумської обл. — 30. 07. 1947, м. Ірпінь Київської обл., похований у Києві) — живописець і педагог. Брат В. Кричевського. Доктор мистецтво­знавства (1939). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1940). Спів­організатор Асоціації художників Червоної України (1923), Українського мистецького обʼ­єд­на­н­ня. Спів­засновник і член СХУ (1938). На­вчався у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (1896–1901; викл. Л. Пастернак, К. Савицький, В. Сєров), АМ у С.-Петербурзі (1903, 1907–10; викл. І. Рєпін, Д. Кардовський, Ф. Рубо, В. Мате). 1901 від­відав Лондон, де замальовував урочистості з нагоди коронації Едуарда VII.

Від 1912 — у Київському художньому училищі: 1914–18 — директор, професор. Від 1917 — спів­засновник, викладач Української АМ (згодом Київський художній ін­ститут): 1918, 1920–22 — ректор, 1922–31, 1935–41 — професор, за­ступник директора з на­вчальної частини. На початку 1930-х рр. викладав у Харківському художньому ін­ституті. В умовах панува­н­ня вульгарного соціологізму, під час примусового за­провадже­н­ня методу соцреалізму, був змушений створити картини «Свято колгоспного врожаю», «Молотьба». 1945–47 — керівник аспірантури в НДІ монументального живопису і скульптури при Академії архітектури. Творчість Кричевського сформувалася під впливом західноєвропейського малярства та української народної мистецької творчості. Роботам 1920-х рр. властиві фрескова спрощеність форм, майстерна стилізація рисунку, виразність силуету. Для монументальної виразності використовував елементи кубізму, кон­структивність побудови. Для творчості характерні монументально-епічне трактува­н­ня образів, їхнє роз­кри­т­тя у проти­ставлен­ні й доповнен­ні. Зображував пере­важно український побут, народні образи монументально, у під­креслено декоративній формі та легкій, про­зорій кольоровій гамі. Учасник мистецьких ви­ставок від 1897. Персональні — посмертні у Києві (1959, 1965 — двічі, 1968). Окремі полотна зберігаються в НХМ, Національному музеї Т. Шевченка, Харківському ХМ. Серед учнів — В. Бондаренко, Є. Волобуєв, С. Григорʼєв, М. Дмитренко, В. Костецький, Г. Меліхов, Л. Морозова, С. Отрощенко, А. Петрицький, О. Сиротенко, Т. Яблонська.

Тв.: «Мати» (1904; 1929), «Г. Старицька» (1907), «Наречена» (1910), «Беатріче», «Автопорт­рет» (обидва — 1911), «Три віки» (1913), «Л. Старицька на золотому тлі» (1914), «Історик мистецтва, професор Г. Павлуцький» (1923), «Син Роман із пташкою», «Дівчина з книгою», «Автопорт­рет у свитці» (усі — 1924), триптих «Життя» (1925–27), «Свати» (1928), «Т. Шевченко» (1929), «Художниця Л. Морозова» (1931), «О. Довбуш», «Автопорт­рет у білому кожусі» (обидва — 1932), «Пере­можці Врангеля» (1935), «Роз­повідь діда», «Дівчата», «Веселі доярки» (усі — 1937), «Квітуча Україна» (1947); ескізи костюмів до опери «Тарас Бульба» М. Лисенка (1933); цикл за мотивами поезій Т. Шевченка (1937–40).

Літ.: Ви­ставка творів заслуженого діяча мистецтв УРСР Федора Григоровича Кричевського: Каталог. К., 1960; Мусієнко П. Н. Федір Григорович Кричевський. К., 1966; Членова Л. Г. Федір Кричевский. Москва, 1969; Блакитний Є. Федір Григорович Кричевський // Нотатки з мистецтва. Філядельфія, 1979. № 19; Федір Кричевський: Альбом. К., 1980; Блакитний Є. Спотворений образ митця (Радянське мистецтво­знавство про Федора Кричевського) // Сучасність. Мюнхен, 1984. № 9; Блюміна І. Майстер живописної палітри // Київ. вісн. 1999, 22 трав.; Рубан В. Кричевські і українська художня культура. Василь Кричевський. К., 2004; Яценко С. Памʼяті майстра // ОМ. 2009. № 2; Стельмащук Г. Українські митці у світі: Мат. до історії укр. мистецтва ХХ ст. Л., 2013.

Н. О. Саєнко, Г. Г. Стельмащук

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю