Кричевський Федір Григорович
КРИЧЕ́ВСЬКИЙ Федір Григорович (10(22). 05. 1879, за ін. даними — 16. 05. 1880, м. Лебедин Харківської губ., нині Сумської обл. — 30. 07. 1947, м. Ірпінь Київської обл., похований у Києві) — живописець і педагог. Брат В. Кричевського. Доктор мистецтвознавства (1939). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1940). Співорганізатор Асоціації художників Червоної України (1923), Українського мистецького обʼєднання. Співзасновник і член СХУ (1938). Навчався у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (1896–1901; викл. Л. Пастернак, К. Савицький, В. Сєров), АМ у С.-Петербурзі (1903, 1907–10; викл. І. Рєпін, Д. Кардовський, Ф. Рубо, В. Мате). 1901 відвідав Лондон, де замальовував урочистості з нагоди коронації Едуарда VII.
Від 1912 — у Київському художньому училищі: 1914–18 — директор, професор. Від 1917 — співзасновник, викладач Української АМ (згодом Київський художній інститут): 1918, 1920–22 — ректор, 1922–31, 1935–41 — професор, заступник директора з навчальної частини. На початку 1930-х рр. викладав у Харківському художньому інституті. В умовах панування вульгарного соціологізму, під час примусового запровадження методу соцреалізму, був змушений створити картини «Свято колгоспного врожаю», «Молотьба». 1945–47 — керівник аспірантури в НДІ монументального живопису і скульптури при Академії архітектури. Творчість Кричевського сформувалася під впливом західноєвропейського малярства та української народної мистецької творчості. Роботам 1920-х рр. властиві фрескова спрощеність форм, майстерна стилізація рисунку, виразність силуету. Для монументальної виразності використовував елементи кубізму, конструктивність побудови. Для творчості характерні монументально-епічне трактування образів, їхнє розкриття у протиставленні й доповненні. Зображував переважно український побут, народні образи монументально, у підкреслено декоративній формі та легкій, прозорій кольоровій гамі. Учасник мистецьких виставок від 1897. Персональні — посмертні у Києві (1959, 1965 — двічі, 1968). Окремі полотна зберігаються в НХМ, Національному музеї Т. Шевченка, Харківському ХМ. Серед учнів — В. Бондаренко, Є. Волобуєв, С. Григорʼєв, М. Дмитренко, В. Костецький, Г. Меліхов, Л. Морозова, С. Отрощенко, А. Петрицький, О. Сиротенко, Т. Яблонська.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Мати» (1904; 1929), «Г. Старицька» (1907), «Наречена» (1910), «Беатріче», «Автопортрет» (обидва — 1911), «Три віки» (1913), «Л. Старицька на золотому тлі» (1914), «Історик мистецтва, професор Г. Павлуцький» (1923), «Син Роман із пташкою», «Дівчина з книгою», «Автопортрет у свитці» (усі — 1924), триптих «Життя» (1925–27), «Свати» (1928), «Т. Шевченко» (1929), «Художниця Л. Морозова» (1931), «О. Довбуш», «Автопортрет у білому кожусі» (обидва — 1932), «Переможці Врангеля» (1935), «Розповідь діда», «Дівчата», «Веселі доярки» (усі — 1937), «Квітуча Україна» (1947); ескізи костюмів до опери «Тарас Бульба» М. Лисенка (1933); цикл за мотивами поезій Т. Шевченка (1937–40).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
. 1927. Polotno, tempera.jpg "Триптих «Сім'я» (центральна частина). 1927. Полотно, темпера")
Завантажити статтю
.jpg)
Людина 
