Кричевський Федір Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кричевський Федір Григорович

КРИЧЕ́ВСЬКИЙ Федір Григорович (10(22). 05. 1879, за ін. даними – 16. 05. 1880, м. Лебедин Харків. губ., нині Сум. обл. – 30. 07. 1947, м. Ірпінь Київ. обл., похов. у Киє­­ві) – живописець і педагог. Брат В. Кричевського. Д-р мистецтво­­знавства (1939). Засл. діяч мист-в УРСР (1940). Співорганізатор Асоц. художників Червоної України (1923), Укр. мист. об’єдн. Співзасн. і чл. СХУ (1938). Навч. у Моск. уч-щі живопису, скульптури та арх-ри (1896–1901; викл. Л. Пастернак, К. Савицький, В. Сєров), АМ у С.-Петер­­бурзі (1903, 1907–10; викл. І. Рє­­пін, Д. Кардовський, Ф. Рубо, В. Мате). 1901 відвідав Лондон, де замальовував урочистості з нагоди коронації Едуарда VII.

Від 1912 – у Київ. худож. уч-щі: 1914–18 – дир., проф. Від 1917 – співзасн., викл. Укр. АМ (згодом Київ. худож. ін-т): 1918, 1920–22 – ректор, 1922–31, 1935–41 – проф., заст. дир. з навч. частини. На поч. 1930-х рр. викладав у Харків. худож. ін-ті. В умовах панування вульгар. cоціо­­логіз­­му, під час примус. запровадження методу соцреалізму К. був змушений створити картини «Свято колгоспного врожаю», «Молотьба». 1945–47 – кер. аспірантури в НДІ монум. живопису і скульптури при Академії арх-ри. Творчість К. сформувалася під впливом зх.-європ. ма­­лярства та укр. нар. мист. творчості. Роботам 1920-х рр. власти­­ві фрескова спрощеність форм, майстерна стилізація рисунку, виразність силуету. Для монум. виразності використовував еле­­менти кубізму, конструктивність побудови. Для творчості К. характерні монум.-епічне трактування образів, їхнє розкриття у протиставленні й доповненні. Зображував переважно укр. по­­бут, нар. образи монументально, у підкреслено декор. формі та легкій, прозорій кольор. гамі. Учасник мист. виставок від 1897. Персон. – посмертні у Києві (1959, 1965 – двічі, 1968). Окре­­мі полотна зберігаються в НХМ, Нац. музеї Т. Шевченка, Харків. ХМ. Серед учнів – В. Бондаренко, Є. Волобуєв, С. Гри­­гор’єв, М. Дмитренко, В. Костецький, Г. Меліхов, Л. Морозо­­ва, С. Отрощенко, А. Петрицький, О. Сиротенко, Т. Яблонсь­­ка.

Тв.: «Мати» (1904; 1929), «Г. Стари­­цька» (1907), «Наречена» (1910), «Беатріче», «Автопортрет» (обидва – 1911), «Три віки» (1913), «Л. Старицька на золотому тлі» (1914), «Історик мистецтва, професор Г. Павлуцький» (1923), «Син Роман із пташкою», «Дівчина з книгою», «Автопортрет у свитці» (усі – 1924), триптих «Життя» (1925–27), «Сва­­ти» (1928), «Т. Шевченко» (1929), «Художниця Л. Морозова» (1931), «О. Довбуш», «Автопортрет у білому кожусі» (обидва – 1932), «Переможці Врангеля» (1935), «Розповідь діда», «Дівчата», «Веселі доярки» (усі – 1937), «Квітуча Україна» (1947); ескізи костюмів до опери «Тарас Бульба» М. Лисенка (1933); цикл за мотивами поезій Т. Шев­­ченка (1937–40).

Літ.: Виставка творів заслуженого діяча мистецтв УРСР Федора Григо­­ровича Кричевського: Каталог. К., 1960; Мусієнко П. Н. Федір Григорович Кри­­чевський. К., 1966; Членова Л. Г. Фе­­дор Кричевский. Москва, 1969; Бла­­кит­­ний Є. Федір Григорович Кричев­­сь­­кий // Нотатки з мист-ва. Філядельфія, 1979. № 19; Федір Кричевський: Аль­­бом. К., 1980; Блакитний Є. Спотво­­ре­ний образ митця (Радянське мистецтво­­знавство про Федора Кричевського) // Сучасність. Мюнхен, 1984. № 9; Блюмі­­на І. Майстер живописної палітри // Київ. вісн. 1999, 22 трав.; Рубан В. Кри­­чевські і українська художня культура. Василь Кричевський. К., 2004; Яцен­­ко С. Пам’яті майстра // ОМ. 2009. № 2; Стельмащук Г. Українські митці у світі: Мат. до історії укр. мист-ва ХХ ст. Л., 2013.

Н. О. Саєнко, Г. Г. Стельмащук

Стаття оновлена: 2014