Зборовський Іполит Чеславович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зборовський Іполит Чеславович

ЗБОРО́ВСЬКИЙ Іполит Чеславович (12. 08. 1875, с. Кринички, нині Балт. р-ну Одес. обл. – 25. 08. 1937, Вінниця) – громадсько-культурний і кооперативний діяч. Навч. у Ананьїв. чол. г-зії (Херсон. губ., нині Одес. обл.). Після закін. 6-ти класів захворів на туберкульоз, став інвалідом. 1895–1900 навч. у худож. школі в Одесі, стажувався у Мюнхен. АМ (за деякими даними, водночас закін. Політех. школу в Львові). Від 1890-х рр. вів рев. пропаганду серед селян. 1904 зрікся дворянства, одружився на бідній батрачці та переїхав у с. Яланець Ольгопіл. пов. Поділ. губ. (нині Бершад. р-ну Вінн. обл.), де 1906 організував ощадно-позичк. та споживче т-ва. 1909 став співзасн. першої спожив. спілки в м-ку Бершадь (нині місто). 1912 – делегат Всерос. з’їзду представників кредит. та ощадно-позичк. т-в у С.-Петербурзі. 1915 обраний чл. правління та заст. голови Поділ. кредит. союзу. Водночас активно займався культ.-осв. діяльністю, влас. коштом побудував у Яланці Укр. нар. дім, колекціонував пам’ятки історії та культури, брав участь у археол. розкопках В. Антоновича на Поділлі. 1916–17 входив до Союзу земств і міст, збирав пам’ятки мист-ва і старовини Галичини й Буковини для київ. музеїв. Від березня 1917 – чл. редакції г. «Нова рада». У тому ж році обраний чл.-кор. Центр. ком-ту охорони пам’яток старовини й мист-ва в Україні, головою Ольгопіл. нар. управи та делегатом до УЦР від УПСР. 11 травня 1918 заарешт. представниками австро-нім. влади і засудж. до розстрілу, однак як чл. УЦР відправлений до Лук’янів. в’язниці у Києві. Звільнений через 3 місяці завдяки зусиллям укр. кооператорів. Після повалення гетьман. режиму на поч. 1919 повернувся на Поділля, 1920 у Бершаді заснував Наук. т-во ім. В. Антоновича та краєзнав. музей (його дир. до 1922). У 1923 повернувся до Яланця. Організував с.-г. комуну «Праця», відновив колишнє ощадно-позичк. т-во, побудував електростанцію. Після звільнення з посад за непролетар. походження та членство в УПСР 1925 переїхав до Вінниці, працював секр. інспекції відділ. Укрсільбанку (опікувався питаннями кредитування с.-г. т-в і артілей). 1927 у м. Тульчин (нині Вінн. обл.) створив і очолив окруж. краєзнав. музей і краєзнавче т-во. 26 серпня 1929 заарешт. у справі СВУ й висланий на 3 р. у м. Архангельськ (РФ). Після відбуття покарання жив і працював у Тульчині та Яланці. 4 серпня 1937 заарешт. удруге, 8 серпня того ж року за звинуваченням у антирад. агітації засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1959. Автор низки статей з теорії та практики орг-ції кооп. руху, музей. справи, етногр. дослідж. у ж. «Вести мелкого кредита», «Старое в новом» (обидва – С.-Петербург), «Селянський кредит» (Харків), «Глобус» (Бершадь), г. «Подольские епархиальные ведомости», «Червоний край» (обидві – Вінниця).

Літ.: Кот С. И. Документы государственного архива Винницкой области по истории охраны памятников за годы советской власти // Памятники истории и культуры Винн. обл. К., 1990; Рекрут В. П. Будівничий кооперації Поділля – Іполит Зборовський // Поділ. старовина. В., 2008; Шевчук Ф. Справа Іполита Зборовського, або Непомічений ювілей // День. 2011, 28 січ.

Ф. Х. Шевчук

Стаття оновлена: 2010