Збруцький ідол

ЗБРУ́ЦЬКИЙ І́ДОЛ — памʼятка словʼянського язичницького культу. Зна­йдений 1848 у р. Збруч побл. с. Личківці (нині Гусятин. р-ну Терноп. обл.), від 1851 зберігається у Музеї археології Яґел­лон. університету (Краків). Чотири­гран­не квадратне в роз­різі зображе­н­ня виконане із вапняка вис. 2,57 м. Верх­ня частина оформлена у ви­гляді округлої шапки, під нею — чотири людських облич­чя, що завершують чотири плоскі сторони ідола. Нижче він роз­ділений на три горизонт. яруси з нанесеними різноманіт. зображе­н­нями людей і богів. На думку Б. Рибакова, тут від­ображені три яруси Всесвіту — боги, котрі знаходяться на небі, люди Землі та божество, яке тримає земний світ (т. зв. концепція світ. дерева, що обʼ­єд­нує всі світи). Ймовірно, З. і. був зведений у 10 ст. в центрі святилища на г. Богит (Гусятин. р-н), а після пошире­н­ня християнства у 13 ст. захований язичниками в Збручі. Одні дослідники вважають його зображе­н­ням сх.-словʼян. бога Рода, ін. — зх.-словʼян. Святовида. Копії ідола в натурал. величину зберігаються у декількох музеях України й істор. музеї у Москві, одну з них також встановлено у сквері побл. Софій. пл. Києва.

Літ.: Фаминцын А. С. Божества древних славян. С.-Петербург, 1884; 1995; G. Leńczyk. Światowid Zbruczański // Mat. Archeologiczne. Kraków, 1964. Т. 5; Рыбаков Б. А. Язычество Древней Руси. Москва, 1987.

О. П. Моця

Завантажити статтю