ЗВА́РЮВА­Н­НЯ В ЗАХИСНИ́Х ГА́ЗАХ — зварюва­н­ня плавле­н­ням, у процесі якого дуга та роз­плавлений метал, а в деяких випадках і шов, що за­стигає, знаходяться у середовищі захисного газу. Газ подають через пальник (інколи додатково через окремі при­строї) без­посередньо у зону зварюва­н­ня або наповнюють ним стаціонарні та накидні камери зі звар. виробами. Залежно від вимог до виробів, матеріалів і умов зварюва­н­ня здійснюють захист інерт. або актив. газами. Активні захисні гази (напр., вуглекислий або суміш газів) вступають у хім. реакцію з матеріалами електрода та виробів. Вуглекислий газ за­стосовують для зварюва­н­ня сталей вугіл. електродом від поч. 20 ст. На­прикінці 1940-х рр. вперше в світі фахівцями Ін­ституту електрозварюва­н­ня АН УРСР (Київ; Д. Дудко, І. Заруба, А. Потапʼєвський) і Центр. НДІ технології машинобудува­н­ня (Москва; К. Любавський, М. Новожилов) роз­роблено технологію зварюва­н­ня у вуглекислому газі плавким електродом. Устаткува­н­ня для цього виду зварюва­н­ня створ. в Ін­ституті електрозварюва­н­ня АН УРСР (Б. Патон), виготовляти його у пром. мас­штабах почали на заводі «Електрик» (Ленін­град, нині С.-Петербург). Напів­автомат. зварюва­н­ня плавким електродом нині є найпоширенішою технологією під час виготовле­н­ня сталевих кон­струкцій. Інертні гази не вступають у хім. реакції з матеріалами електрода та зварювал. заготовок. Аргон і гелій використовують пере­важно для зварюва­н­ня плавкими та неплавкими електродами легованих (зокрема нержавіючих) сталей, алюмінію, титану, цирконію та ін. кольор. металів та їх сплавів. Перший пром. спосіб зварюва­н­ня в інерт. газах — аргоно-дугове зварюва­н­ня — створ. у 1940-х рр. в США. До впровадже­н­ня в зварювал. виробництво інерт. газів у 1920–30-х рр. були поширені газове зварюва­н­ня та атомно-водневе зварюва­н­ня (паливні гази та водень одночасно захищали зону зварюва­н­ня). Знач. обʼєм дослідж. З. в з. г. виконано фірмою «Дженерал електрик» (США), НДІ авіац. технологій (РФ). З. в з. г. й донині удосконалюють від­повід­но до вимог промисловості. Зокрема з метою під­вище­н­ня продуктивності зварювал. процесів низка вчених за­ймається оптимізацією сумішей захис. газів. Металург. й металогр. дослідж. до­зволили ви­значити вимоги до якості захис. середовища: чистоти аргону й гелію, пропорції в сумішах інерт. газів і добавок актив. газів. У Ін­ституті електрозварюва­н­ня НАНУ для досягне­н­ня до­стат. якості металу шва при зварюван­ні ви­значено необхідну кількість роз­кислювачів у плавкому дроті, роз­роблено устаткува­н­ня та технології З. в з. г. тонким плавким електродом з імпульс. синхрон. подава­н­ням газу та зварювал. струму. Встановлено, що зварюва­н­ня в суміші аргону, вуглекислого газу та кисню, порівняно зі зварюва­н­ням у чистому вуглекислому газі або під флюсом, забезпечує кращий опір металу шва зароджен­ню руйнува­н­ня. При дуговому зварюван­ні у середовищі захис. газів можлива широка автоматизація й роботизація процесів виготовле­н­ня виробів різного при­значе­н­ня.