ЗВА́РЮВА­Н­НЯ ПЛА́ВЛЕ­Н­НЯМ — види зварювання, які здійснюють роз­плавле­н­ням усіх чи однієї зі зʼ­єд­нуваних заготовок, а між­фазна взаємодія в зоні зʼ­єд­на­н­ня виникає у рідкій фазі без стиска­н­ня. Під час З. п. можливе за­стосува­н­ня зварювальних матеріалів. Види та способи З. п. роз­різняють за джерелами енергії, методами роз­плавле­н­ня, зварювал. матеріалами, технікою викона­н­ня (ручні, механіз., автомат., роботиз.). На поч. 20 ст. для створе­н­ня нерозʼєм. зʼ­єд­нань найпоширенішими були способи дугового зварюва­н­ня, під час якого на­гріва­н­ня здійснюють однією або кількома електрич. дугами. При дуговому зварюван­ні, зокрема й аргоно-дуговому зварюван­ні, для захисту зони зварюва­н­ня (ванни, дуги, присад. матеріалу, електрода) використовують захисні гази (зварюва­н­ня в захисних газах), флюси, пасти, речовини (знаходяться у складі електродів). Для покраще­н­ня якості зʼ­єд­нань роз­роблено зварюва­н­ня під водою, імпульсно-дугове, багатодугове, лежачим і нахиленим електродом зварюва­н­ня. Дуговий роз­ряд також використовують для плазмового зварюва­н­ня, газо­електрич., атомно-водневого зварюва­н­ня. Перший спосіб дугового зварюва­н­ня вина­йдено 1881 М. Бенардосом. Від 1930-х рр. у створен­ні та удосконален­ні дугового зварюва­н­ня беруть участь вчені та кон­структори Ін­ституту електрозварюва­н­ня НАНУ (Київ), Нац. тех. університету України «Київ. політех. ін­ститут», ін. ВНЗів і галуз. лабораторій. На­прикінці 1940-х рр. Б. Патоном і Г. Волошкевичем вина­йдено електрошлакове зварюва­н­ня. Завдяки цьому виду зварюва­н­ня роз­почато виготовле­н­ня потуж. металург., енергет. та ін. устаткува­н­ня. У 1-й пол. 20 ст. у промисловості були поширені також газове зварюва­н­ня і термітне зварюва­н­ня. У післявоєн­ні роки створ. електрон­но-променеве зварюва­н­ня та лазерне зварюва­н­ня, гібридні види зварюва­н­ня.