Звеничів - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Звеничів

ЗВЕНИ́ЧІВ – село Ріпкинського району Чернігівської області. Пл. 1,9 км2. Насел. 192 особи (2001). Вперше згадане у писем. джерелах під 1752. На його тер. досліджено 3 археол. пам’ятки: городище 6–4 ст. до н. е., курган. могильник 10 ст., давньорус. городище 10–13 ст. Городище 6–4 ст. до н. е. знаходилося за 2 км від сх. околиці села в урочищі Пд. Замглай. Відкрите 1976. Майданчик майже квадрат. форми, оточений валом (шир. 10–15 м, вис. до 1,5 м). У культур. шарі (0,2–0,4 м) зустрічаються фрагменти ліпної кераміки, вугілля, кістки тварин. Є типовим болотним городищем милоградсько-підгірцівської культури (5–3 ст. до н. е.). Курган. могильник 10 ст. виявлено 1974 на пн. околиці села. 1976–77 розкопано 7 курганів. На підвищенні побл. р. Замглай зафіксов. 19 компактно розташ. насипів. 3 кургани, що зберегли банеподібну форму (вис. 1,3–1,5 м, діаметр 11–12 м), оточені кільц. рівчаками. Решта має вис. 0,3–0,9 м, діаметр 6–8 м. У 2-х курганах поховання не виявлені. Серед знахідок – однобіч. гребінь з 2-ма накладками, з’єднаними мідними заклепками, метал. наконечник ременя, бронз. бляшка серцевид. форми зі стилізов. орнаментом, бронз. ажурна накладка з штифтами для кріплення на зворот. боці, залізна застібка сумки. Давньорус. городище 10–13 ст. знаходилося на пн.-сх. околиці села на мисовид. закінченні невисокого (до 3-х м) пагорба серед боліт. Майданчик городища неправил. овал. форми (65х45 м), витягнутий з Пд. на Пн. Має 2 лінії оборон. споруд у вигляді валів і ровів. Вали добре збереглися, окрім пн. ділянки зовн. валу, знищеної на поч. 1970-х рр. Вис. внутр. валу 3–3,5 м, зовн. – 2,5–3 м, шир. основи 18–20 м. Рови глиб. 2,5–3 м, шир. 10–12 м. Зовн. рів прослідковується лише з напіл. боку. Між майданчиком городища і внутр. валом проходить ще один рів глиб. 1–1,5 м, шир. 10–12 м. В’їзд до городища знаходився із зх. (напіл.) боку. Вал насипаний на місці давньорус. поселення 9 – поч. 10 ст. Ймовірно, в ньому були дерев’яні конструкції типу городень. У культур. шарі (0,6–0,85 м) на майданчику виявлено уламки посудин 9–13 ст., пряслиця, ножі, фрагмент підковоподіб. фібули ромбіч. перетину зі спірально закрученими кінцями, литою бронз. орнаментов. поясною бляшкою. Із Зх. до городища прилягає поселення (пл. 10–12 га), що в 10–13 ст., найвірогідніше, було посадом З. Зустрічається кераміка епохи бронзи київської культури, давньорус. і пізньосередньовіч. періодів. 1971 на тер. посаду знайдено першу частину скарбу серед. 10 ст. (84 араб. дирхеми, злиток-гривна продовгуватої форми, 3 литі браслети ромбіч. перетину, 8 уламків сріб. браслетів), 1985 – другу (53 цілі й фрагментовані монети, серед них – рідкісна з іменем еміра Волз. Булгарії Бармала). На місці залишків невеликої продовгуватої будівлі госп. призначення виявлено кераміку, заліз. рибал. гачок, пластину і фрагмент кільця від упряжі. Не пізніше 10 ст. тут збудовано фортецю. Колекція знахідок зберігається у фондах Черніг. істор. музею.

В. П. Коваленко

Стаття оновлена: 2010