Звенячин - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Звенячин

ЗВЕНЯ́ЧИН – село Заставнівського району Чернівецької області. Сільс. раді підпорядк. с. Йосипівка. Знаходиться за 45 км від обл. центру, за 2 км від залізнич. ст. Стефанешти та за 1,5 км від залізнич. ст. Заліщики. Пл. 0,86 км2. Насел. 954 особи (2001, складає 97,5 % до 1989), переважно українці. Через село проходить автотраса Чернівці–Тернопіль. З. відомий від 17 ст. На його тер. і в околицях виявлено понад 10 археол. пам’яток різних часів, починаючи від серед. палеоліту. З. перебував під владою Осман. імперії у складі Молд. князівства. Від 1774 – у межах кордонів Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). Під час 1-ї світ. війни тут точилися запеклі бої за залізнич. і шосей. мости стратег. значення через Дністер. Донині збереглися рештки земляних фортифікац. укріплень. На підйомі до центра села встановлено у тевтон. стилі австро-нім. військ. пам’ятник-некрополь загиблим. У З. поховано понад 11 830 австр., нім., румун. і рос. солдатів та офіцерів. Після розпаду Австро-Угор. імперії у складі Пн. Буковини село відійшло до Румунії. Від 1940 – у межах кордонів УРСР. На поч. липня 1941 З. знову окуповано румун. військами, у березні 1944 звільнено рад. військами. Є відслонення геол. порід різного віку, серед яких найцінніші – відклади силурій.-нижньодевон. часу, еталонні при вивченні еволюції життя на Земній кулі, оскільки репрезентують процес виходу живих організмів з океану на сушу. Звенячин. стінка віднесена до категорії заповід. урочища. У котловані старого гіпс. кар’єру на зх. околиці села чернів. і кострижів. спелеологи досліджують карст. печеру «Скитська», довж. якої перевищує 4 км. Вона вирізняється надзвичай. багатством вторин. гіпс. кристалів і, враховуючи вигідне екон.-геогр. розміщення, потенційно може бути цікавим об’єктом регульованого спелеотуризму. У З. функціонують заг.-осв. школа, клуб. Пам’ятка арх-ри – церква Різдва Пресвятої Богородиці (1797).

В. П. Коржик

Стаття оновлена: 2010