Звичайна Олена - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Звичайна Олена

ЗВИЧА́ЙНА Олена (справж. – Джуль Олена; 24. 04. 1902, Проскурів, нині Хмельницький – 08. 01. 1985, Стейтен-Айленд, передмістя Нью-Йорка) – письменниця. Закін. г-зію у Харкові, навч. у Київ. ІНО. 1942 вивезена на примус. роботи до Німеччини. Після війни виїхала до США. Авторка повістей «Золотий потічок з голодного Харкова» (1947; в англ. перекл. Я. Журовського – «Kharkiv», Summerland, 1996), «Селянська санаторія» (1952; обидві – Вінніпеґ), «Ворог народу» (у 2-х т., Лондон, 1966; автобіографічна, спільно з чоловіком М. Джулем, псевд. – Михайло Млаковий), «Ти» (Мюнхен, 1982), нарису «Миргородський ярмарок» (Вінніпеґ, 1953), зб. оповідань і новел «Оглянувшись назад» (Мюнхен, 1954), роману «Страх» (у 2-х т., Лондон, 1957–58). Більшість творів – про міжвоєнне та воєнне життя в Україні, зокрема про переслідування НКВС і голодомор 1932–33. В англ. перекл. оповідання З., А. Дімарова та Є. Гуцала склали кн. «A Hunger Most Cruel: The Human Face of the 1932–1933 Terror-Famine in Soviet Ukraine» («Найжорстокіший голод: Людське обличчя голодомору 1932–33 в Радянській Україні», Саскатун, 2002).

В. П. Мацько

Стаття оновлена: 2010