ЗВИЧА́ЙНА Олена (дівоче – Дельгівська, у заміж­жі — Джуль; 24. 04. 1902, Проскурів, нині Хмельницький — 08. 01. 1985, Стейтен-Айленд, перед­містя Нью-Йорка) — письмен­ниця. Закін. гімназію у Харкові, навч. у Київ. ІНО. 1942 вивезена на примус. роботи до Німеч­чини. Після війни виїхала до США. Авторка повістей «Золотий потічок з голодного Харкова» (1947; в англ. перекл. Я. Журовського — «Kharkiv», Summerland, 1996), «Селянська санаторія» (1952; обидві — Він­ніпеґ), «Ворог народу» (у 2-х т., Лондон, 1966; автобіо­графічна, спільно з чоловіком М. Джулем, псевд. — Михайло Млаковий), «Ти» (Мюнхен, 1982), нарису «Миргородський ярмарок» (Він­ніпеґ, 1953), зб. оповідань і новел «Оглянувшись назад» (Мюнхен, 1954), роману «Страх» (у 2-х т., Лондон, 1957–58). Більшість творів — про між­воєн­не та воєн­не життя в Україні, зокрема про пере­слідува­н­ня НКВС і голодомор 1932–33. В англ. перекл. оповіда­н­ня З., А. Дімарова та Є. Гуцала склали кн. «A Hunger Most Cruel: The Human Face of the 1932–1933 Terror-Famine in Soviet Ukraine» («Найжорстокіший голод: Людське облич­чя голодомору 1932–33 в Радянській Україні», Саскатун, 2002). За психологічне оповіда­н­ня «Лист» на літ. конкурсі г. «Свобода» З. нагороджена 2-ю премією (1952).