Зволінський Пшемислав - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зволінський Пшемислав

ЗВОЛІ́НСЬКИЙ Пшемислав (Zwoliński Przemysław; 26. 09. 1914, м. Опава, Пн.-Морав. край, нині Чехія – 04. 11. 1981, Варшава) – польський мовознавець. Д-р філол. н. (1946), проф. (1953). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Львів. ун-т (1937). Працював 1939–41 у ньому асист. У Польщі: лектор Вроцлав. (1945–46), асист. Торун. (1946–47) ун-тів, ад’юнкт слов’ян. діалектології Яґеллон. ун-ту у Кракові. 1953–70 – проф., засн. і кер. каф. укр. мови Варшав. ун-ту; водночас 1957–68 – кер. лаб. укр. філології Польс. АН. 1968–71 – дир. Ін-ту рос. філології, 1971–81 – зав. каф. заг. мовознавства Варшав. ун-ту. Наук. дослідж.: питання польс. ономастики, словотвору; історія польс. та ін. слов’ян. мов, зокрема історія укр. мови 16–18 ст.; мова творів І. Франка, Т. Шевченка, І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського.

Пр.: Rozwój języka ukraińskiego od XIV do XVIII w. // Dzieje języka ukraińskiego w zarysie. Warszawa, 1956 (співавт.); Iwan Franko jako językoznawca // Sprawozdania z prac naukowych Wydziału Nauk Społecznych PAN // Komitet Słowianoznawstwa. 1956. № 3; Słownik ukraińsko-polski. Warszawa, 1957 (співавт.); «Życiorys językowy» Tarasa Szewczenki // Slavia orientalis. 1964. № 4; «Życiorys językowy» Iwana Kotlarewskiego // Там само. 1970. № 3; Najwcześniejsza recenzja «Eneidy» I. Kotlarewskiego // Там само. 1971. № 1; Kotlarewsciana // Там само. № 4; Szkice i studia z historii slawistyki. Wrocław, 1988.

Літ.: F. Nieuważny. Przemysław Zwoliński jako filolog wschodniosłowiański // Slavia orientalis. 1982. № 1–2; Голинська Т. Україніка Зволінського // Укр. календар. Варшава, 1984.

С. Заброварний

Стаття оновлена: 2010