Звонов Василь Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Звонов Василь Олексійович

ЗВО́НОВ Василь Олексійович (04. 04. 1929, м. Бєлозерськ, нині Вологод. обл., РФ – 24. 12. 2008, Москва) – фахівець у галузі ДВЗ. Д-р тех. н. (1988), проф. (1989). Засл. діяч н. і т. УРСР (1990). Закін. Вище військ.-мор. інж. уч-ще (Ленінград, нині С.-Петербург, 1953). Служив у ВМФ (1953–56); працював на вироб-ві (1956–58); у Харків. політех. ін-ті (1959–63); від 1964 (з перервою) – у Ворошиловгр. маш.-буд. ін-ті (нині Сх.-укр. ун-т, Луганськ): від 1967 – зав. каф. ДВЗ, від 1975 – проректор з наук. роботи, від 1992 – зав. каф. екології та безпеки життєдіяльності; від 1998 – заст. дир., від 2001 – зав. н.-д. відділу Центр. н.-д. автомоб. і автомотор. ін-ту (Москва). 1977–81 – в Індій. ін-ті нафти. Досліджував проблеми покращення екол. показників ДВЗ.

Пр.: Токсичность двигателей внутреннего сгорания. Москва, 1973; 1981; Двигатели Стирлинга. Москва, 1977 (співавт.); Метанол как топливо для транспортных двигателей. Х., 1990 (співавт.); Образование загрязнений в процессах сгорания. Лг., 1998; Экологическая безопасность автомобиля в полном жизненном цикле. Москва, 2001 (співавт.).

О. В. Єпіфанова

Стаття оновлена: 2010