Згурівка

ЗГУ́РІВКА — селище міського типу Київської області, райцентр. Селищ. раді під­порядк. с. Леніне. Знаходиться на р. Супій (притока Дні­пра), за 110 км від обл. центру та за 35 км від залізнич. ст. Яготин. Площа 13,37 км². Насел. 6629 осіб (2001, складає 96,1 % до 1989), пере­важно українці. Засн. на­прикінці 17 ст. Уперше згадується 1690 у жалуваній грамоті Петра І басан. сотнику Пере­яслав. полку К. Ясковському. За твердже­н­ням історика І. Борщака, З. виросла з хутора Т. Згури — дипломата з особливих доручень у геть­мана України І. Мазепи. Від 1762 — у власності геть­мана Лів­обереж. України К. Ро­зумовського. Як село З. по­значена на карті 1764, яку склав А. Шафонський («Черниговского намѣстничества топо­графическое описаніе»). У цей час тут збудовано церкву із дзвіницею та школу при ній. 1826 село як посаг за дружиною С. Вʼяземською пере­йшло у володі­н­ня київ. віце-губернатора А. Кочубея, який зробив його центром своїх навколиш. володінь. 1827 у З. він заклав палац (1910–11 добудовано двоповерх. праве крило; було понад 40 кімнат, у ньому роз­містили велику бібліотеку, дзеркал. залу, домашню мечеть; 1920 спалено), згодом — дім для гостей і госп. будівлі (стайні, свинарники, псарні, гуральні тощо), 1837 — парк із листяних і хвой. дерев як місц. порід, так і завезених з ін. частин світу (нині памʼятка садово-парк. мистецтва заг.-держ. значе­н­ня Згурівський парк). 1862 у З. мешкало 3230, 1881 — 4123, 1910 — 5740 осіб. На­прикінці 1880-х рр. тут створ. метеорол. станцію та навч.-дослідну ферму з 3-річ. курсом на­вча­н­ня. У маєтку Кочубеїв було роз­винуте тонкорун­не вівчарство, тютюн­ництво, лісоро­зведе­н­ня. 1913 у З. збудовано цукроварню (нині ТОВ «Краєвид»). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. 1930–31, 1935–62 та від 1986 — райцентр. 1924–30 — у складі Турів., 1931–35, 1963–86 — Яготин. р-нів. Від 1932 — у межах Харків., від 1937 — Полтав., від 1954 — Київ. обл. Від 15 вересня 1941 до 21 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. До мемор. списку загиблих під час 2-ї світової війни занесено 448 згурівчан. Від 1956 — смт. Нині працюють також ТОВ «Згурів. сиророб. завод “Надія”» та приватне під­приємство «Згурів. хлібо-харчокомбінат». У З. — г-зія, заг.-осв. школа, школа-інтернат, профес.-тех. ліцей; рай. клуб, 2 б-ки, муз. школа; центр. рай. лікарня; від­діл. 4-х банків. Виходить г. «Панорама». Реліг. громади: УПЦ МП, адвентистів сьомого дня, християн віри євангельської, свідків Єгови. Функціонує нар. хор «Джерело». Є стадіон, фізкультурно-оздоров. комплекс, діє ДЮСШ. На тер. смт збереглися скіф. кургани. Встановлено памʼятники працівникам цукр. заводу та воїнам-односельчанам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятний знак жертвам голодомору та політ. ре­пресій. Серед видат. уродженців — економіст Г. Божок; письмен­ник О. Жупанський; культур. діяч, дипломат, засл. діяч мистецтв України Ю. Олененко, режисер, художниця анімац. кіно, засл. діяч мистецтв України А. Грачова. Із смт повʼязані життя та діяльність лікаря-хірурга В. Струка та письмен­ника В. Барана.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю