Згурівка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Згурівка

ЗГУ́РІВКА – селище міського типу Київської області, райцентр. Селищ. раді підпорядк. с. Леніне. Знаходиться на р. Супій (притока Дніпра), за 110 км від обл. центру та за 35 км від залізнич. ст. Яготин. Пл. 13,37 км2. Насел. 6629 осіб (2001, складає 96,1 % до 1989), переважно українці. Засн. наприкінці 17 ст. Уперше згадується 1690 у жалуваній грамоті Петра І басан. сотнику Переяслав. полку К. Ясковському. За твердженням історика І. Борщака, З. виросла з хутора Т. Згури – дипломата з особливих доручень у гетьмана України І. Мазепи. Від 1762 – у власності гетьмана Лівобереж. України К. Розумовського. Як село З. позначена на карті 1764, яку склав А. Шафонський («Черниговского намѣстничества топографическое описаніе»). У цей час тут збудовано церкву із дзвіницею та школу при ній. 1826 село як посаг за дружиною С. В’яземською перейшло у володіння київ. віце-губернатора А. Кочубея, який зробив його центром своїх навколиш. володінь. 1827 у З. він заклав палац (1910–11 добудовано двоповерх. праве крило; було понад 40 кімнат, у ньому розмістили велику б-ку, дзеркал. залу, домашню мечеть; 1920 спалено), згодом – дім для гостей і госп. будівлі (стайні, свинарники, псарні, гуральні тощо), 1837 – парк із листяних і хвой. дерев як місц. порід, так і завезених з ін. частин світу (нині пам’ятка садово-парк. мист-ва заг.-держ. значення Згурівський парк). 1862 у З. мешкало 3230, 1881 – 4123, 1910 – 5740 осіб. Наприкінці 1880-х рр. тут створ. метеорол. станцію та навч.-дослідну ферму з 3-річ. курсом навчання. У маєтку Кочубеїв було розвинуте тонкорунне вівчарство, тютюнництво, лісорозведення. 1913 у З. збудовано цукроварню (нині ТОВ «Краєвид»). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1930–31, 1935–62 та від 1986 – райцентр. 1924–30 – у складі Турів., 1931–35, 1963–86 – Яготин. р-нів. Від 1932 – у межах Харків., від 1937 – Полтав., від 1954 – Київ. обл. Від 15 вересня 1941 до 21 вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. До мемор. списку загиблих під час 2-ї світ. війни занесено 448 згурівчан. Від 1956 – смт. Нині працюють також ТОВ «Згурів. сиророб. з-д “Надія”» та приватне підпр-во «Згурів. хлібо-харчокомбінат». У З. – г-зія, заг.-осв. школа, школа-інтернат, профес.-тех. ліцей; рай. клуб, 2 б-ки, муз. школа; центр. рай. лікарня; відділ. 4-х банків. Виходить г. «Панорама». Реліг. громади: УПЦ МП, адвентистів сьомого дня, християн віри євангельської, свідків Єгови. Функціонує нар. хор «Джерело». Є стадіон, фізкультурно-оздоров. комплекс, діє ДЮСШ. На тер. смт збереглися скіф. кургани. Встановлено пам’ятники працівникам цукр. з-ду та воїнам-односельчанам, які загинули під час 2-ї світ. війни, пам’ят. знак жертвам голодомору та політ. репресій. Серед видат. уродженців – економіст Г. Божок; письменник О. Жупанський; культур. діяч, дипломат, засл. діяч мист-в України Ю. Олененко, режисер, художниця анімац. кіно, засл. діяч мист-в України А. Грачова. Із смт пов’язані життя та діяльність лікаря-хірурга В. Струка та письменника В. Барана.

О. А. Макаревич, П. І. Стукало

Стаття оновлена: 2010