Здібності - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Здібності

ЗДІ́БНОСТІ – індивідуально-психологічні якості особистості, наявність яких є передумовою успішного виконання нею певної діяльності. Сферою вияву З. людини є всі галузі її практ., наук. і мист. діяльності. Розрізняють заг. (відповідають вимогам багатьох видів діяльності) і спец. (поет., муз., матем. тощо) З.; їх класифікують також за видами псих. функцій (сенсомоторні, перцептивні, мнемічні, комунікативні та ін.) і за видами діяльності (літ., художні, наук. тощо). Показниками З. у процесі діяльності є те, наскільки індивід швидко, легко й ґрунтовно її опановує, які способи (рац. чи нерац.) застосовує в ході її виконання. Процес реалізації З. передбачає вияв активності, зумовленої характером та цілями діяльності, а також такими утвореннями внутр. світу, як мотивація, схильності, інтереси. Часто люди, незважаючи на наявність З., не досягають задовіл. результатів у навч. через недостат. розвиток мотивац. готовності, відсутність витримки, старанності, наполегливості, уважності тощо.

Предметом спец. вивчення З. стали у 2-й пол. 19 ст., коли Ф. Ґальтон розпочав експерим. і статистичні дослідж. людських відмінностей. Спочатку їх розглядали як властивості душі, що передаються спадково; згодом Дж. Локк і франц. матеріалісти обґрунтували ідею про формування З. протягом життя. Нині вчені вважають, що необхід. передумовами розвитку З. є вроджені задатки, анатомо-фізіол. основу яких становлять будова й функції вищої нерв. системи, зокрема такі властивості нерв. процесів, як сила, врівноваженість і рухливість. Встановлено, що слабкість нерв. системи є підґрунтям високої сенсор. чутливості, і це позитивно впливає на розвиток багатьох З. Визначал. чинниками формування З. є умови життя людини та особливості набування нею соц. досвіду. Розвитку твор. З. учнів сприяє створення педагогом у процесі навч. ситуацій, які потребують нестандарт. вирішення. Структур. компонентами твор. З. є такі індивід. відмінності мислення, як гнучкість (здатність варіювати способи вирішення), критичність (здатність відмовитися від непродуктив. стратегій), спроможність легко знаходити нетрадиц. способи розв’язання завдань тощо. Вони є вирішальними у формуванні мотивації досягнень у навчанні.

Літ.: Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К., 1989.

С. П. Тищенко

Стаття оновлена: 2010