ЗДО́ВБИЦЯ — село Здолбунівського ра­йону Рівненської області. Знаходиться на р. Устя (притока Горині, бас. Дні­пра), за 20 км від обл. центру та за 6 км від райцентру. Площа 3,27 км2. Насел. 5067 осіб (2001), пере­важно українці. Проходить автошлях Городище–Рівне–­Старокостянтинів. Уперше згадується у писем. джерелах 1406. За нар. пере­казами, на тер. З. раніше було с. Голівка, яке зруйнували татари. Існує припуще­н­ня, що назва села повʼязана зі старословʼян. племенем дулібів (долобів), які мешкали на цих землях у 6–10 ст. 1569–1793 та 1920–39 — у межах кордонів Польщі. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. У селі поховано значну кількість козаків, які померли від тяжких ран, отриманих 1651 у битві з поляками побл. с. Гільча (нині Здолбунів. р-ну). Після 2-го поділу Польщі 1793 З. ві­ді­йшла до Рос. імперії. У різний час належала князям Острозьким і Любомирським. 1873 побл. З. прокладено залізницю Київ–­Брест. Від 1939 — у складі УРСР. Від липня 1941 до лютого 1944 — під нім.-фашист. окупацією. На околицях села до серед. 1950-х рр. діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. Нині у З. працюють с.-г. під­приємство «Україна», міні-завод з виробництва буд. інструментів «Кубала і К°», птахофабрика «Здолбунівське», завод залізобетон. виробів. У З. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія лікаря заг. практики. Функціонують зразк. оркестр нар. інструментів «Самоцвіт», ансамбль нар. інструментів «Козачок», нар. аматор. хор. колектив, аматор. фольклор. колектив «Здовбицькі молодички», обʼ­єдн. «Радослав», дівочий та жін. вокал. ансамблі, нар. вокал.-інструм. ансамбль «Небокрай». Реліг. громади: УПЦ КП (церква св. архангела Михаїла, 1877), УПЦ МП, євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської. Встановлено погру­д­дя Т. Шевченка, памʼятні знаки першим механізаторам, воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — засл. арх. України М. Шолудько, скульптор В. Шолудько.