Здолбунів
ЗДОЛБУНІ́В — місто Рівненської області, райцентр. Знаходиться на р. Устя (притока Горині, бас. Дніпра), за 12 км від обл. центру. Площа 12,49 км2. Насел. 24 417 осіб (2001, складає 76,7 % до 1989), переважно українці. Залізнич. вузол. Через місто проходить автострада Старокостянтинів–Острог–Рівне–Сарни–Житковичі (Білорусь). Під назвою Долбунів уперше згадується під 1497 в акті литов. князя Олександра. За ним навколишні землі переходили у власність князя К. Острозького. Існує припущення, що назва міста пов’язана зі старослов’ян. племенем дулібів (долобів), яке було осн. насел. цих земель у 6–10 ст. Назва З. відома від 1629. У 1569–1793 та 1920–39 — у межах кордонів Польщі. 1570 тут налічувалося 7 димів, у цей час почала формуватися євр. громада. 1518–1613 З. зазнавав частих нападів татар. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1651 на околицях З. розташовувався штаб козац. військ. Після 2-го поділу Польщі 1793 у складі Правобереж. України відійшов до Рос. імперії. Входив до Волин. намісництва, від 1797 — до Волин. губ. 1821 князь С. Любомирський продав З. купцям Кружиніним, які розширили госп-во маєтку, збудували млин. Скасування кріпацтва 1861 прискорило розвиток капіталіст. відносин. 1873 через З. прокладено залізницю Київ–Брест. Згодом місто сполучили з Радивиловом і Сарнами, побудували станцію і паровозне депо. У 2-й пол. 19 ст. визначено високі якості здолбунів. крейди та можливість її використання як осн. сировини для виробництва цементу. 1884 брати Єлінеки побудували невеликий цемент. завод (нині Здолбунівське ВАТ «Волинь-Цемент»). За переписом 1897 у З. мешкало 4692 особи, на поч. 1910-х рр. — 10 тис. осіб. 1877 засн. однокласне (від 1886 — двокласне) залізничне училище, 1884 — двокласну школу, 1905 — церк.-парафіял. школу. Від 1903 — заштатне місто. На поч. 20 ст. також працювали приватні паркетна ф-ка, ливарно-мех. завод та 2 млини. Від 1939 — у складі УРСР. 1940–62 та від 1966 — райцентр. Під час нім.-фашист. окупації (1 липня 1941 — 2 лютого 1944) діяли рад. підпіл. групи. Нацисти вбили у З. бл. 4,3 тис. осіб. До серед. 1950-х рр. вели боротьбу загони ОУН–УПА. Нині у місті також працюють ВАТи — «Укрцемремонт», «З-д залізобетон. конструкцій», «З-д нестандарт. обладнання», «З-д буд. матеріалів», «Мех. завод», «З-д продтоварів», ЗАТ «Іскра» (пластмас. вироби), ТОВ «Волинь-шифер». У З. — 5 заг.-осв. шкіл, гуманітарна г-зія, профес. ліцей залізнич. транспорту, 5 дитсадків; Центр творчості дітей та юнацтва, станція юних техніків, ДЮСШ; б-ка, рай. Будинок культури, Палац культури цементників, муз. школа, кінотеатр, музеї Героя Рад. Союзу М. Приходька, історії цемент. заводу, локомотив. депо; вузлова лікарня ст. Здолбунів, центр. рай. лікарня, СЕС, рай. стоматол. поліклініка. Виходить г. «Нове життя». Реліг. громади: 2 — УПЦ КП, 2– УПЦ МП, 1 — РКЦ, 1 — свідків Єгови, 1 — адвентистів сьомого дня, 1 — християн віри євангельської, 1 — євангелістів християн-баптистів. Пам’ятки архітектури: костел св. апостолів Петра і Павла (1930), Свято-Катеринин. церква (1914). Встановлено пам’ятники У. Самчуку, воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, пам’ятний знак жертвам голодомору 1932–33 та політ. репресій, мемор. дошки С. Петлюрі та Є. Коновальцю (залізнич. вокзал), С. Бандері (рай. поліклініка). На тер. З. виявлено поселення доби ранньої бронзи, на околиці — ранньослов’ян. могильник зарубинец. культури. Серед видат. уродженців — математик В. Бржечка, фахівець у галузі радіотехніки В. Кондратов, славіст Н. Копистянська, психолог М. Корольчук, радіофізик Г. Тарасов, лікар-оториноларинголог В. Троян; письменники А. Войнарович, С. Мейта; бандуристка, засл. арт. України Г. Топоровська; важкоатлет М. Гордійчук.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
