Зелений - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зелений

ЗЕЛЕ́НИЙ (справж. – Терпило Данило Ількович; 16. 12. 1886, м-ко Трипілля Київ. губ., нині село Обухів. р-ну Київ. обл. – листопад 1919, с. Стрітівка, нині Кагарлиц. р-ну Київ. обл.) – військовий і громадський діяч. Брав участь у рев. подіях 1905. Очолював Трипіл. орг-цію Рос. партії соціалістів-революціонерів (1907), з якої вийшов через заборону кер-ва видавати укр. книги і вступив до УПСР. За рев. діяльність покараний ув’язненням у 1907–08 і висланий на 3 р. в Архангел. губ. (Росія). Учасник українізації частин рос. армії, делегат 1-го Всеукр. військ. з’їзду в Києві. У 1918–19 – отаман Дніпров. повстан. дивізії, яка під час повстання проти гетьмана П. Скоропадського нараховувала бл. 4-х тис. вояків. Воював проти більшовиків і денікінців на тер. Київ., Черніг., Полтав. і Поділ. губерній. 15 липня 1919 у м. Переяслав (нині м. Переяслав-Хмельницький Київ. обл.) урочисто у присутності священиків, місц. жителів і свого війська скасував Переяслав. угоду 1654 про «возз’єднання» з Росією. За більшов. даними, загалом його сили становили 30–35 тис. козаків і старшин. Смертельно поранений у бою з денікінцями побл. м. Канів (нині Черкас. обл.).

Літ.: Козельський Б. Шлях зрадництва й авантюр (Петлюрівське повстанство). Х., 1926; Антоненко-Давидович Б. Розповідь про отамана Зеленого і «трипільську трагедію» // Визв. шлях. 1985. Кн. 10 (451); Коваль Р. Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії. К., 1998; Петрів В. Військово-історичні праці. Спомини. К., 2002; Завальнюк К. Провісники волі. Повстанський рух на Поділлі у персоналіях (20-ті роки ХХ ст.). Літин, 2005; Домотенко Ю. Преславне містечко Трипілля на Київщині. К., 2006; Так творилося українське військо. 10 спогадів учасників Визвольної війни 1917 – 1920-х років. К.; В., 2008.

Р. М. Коваль

Стаття оновлена: 2010