Зноба Іван Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зноба Іван Степанович

ЗНОБА́ Іван Степанович (12(25). 11. 1903, с. Новомиколаївка Верхньодніпров. пов. Катеринослав. губ., нині смт Верхньодніпров. р-ну Дніпроп. обл. – 10. 09. 1990, Київ) – скульптор. Батько Валентина, дід Миколи Знобів. Чл. СХУ (1945). Закін. Київ. худож. ін-т (1941; викл. М. Гельман). Брав участь у мист. виставках від 1939. Персон. – у Варшаві (1955), Києві (1988). Працював у галузях станк. і монум. скульптури. Стиль З. вирізняється монум. виразністю, реаліст. манерою, змістовністю та багатоплановістю у розкритті психол. образів. Легко та яскраво вирішував пластику багатофігурності, досконало володів каменем, деревом, бронзою. Майстер соцреаліст. портрета. Темат. домінантами є ленініана, шевченкіана. Окремі роботи зберігаються в НХМ, Дніпроп., Одес., Сум. ХМ, Нац. музеї Т. Шевченка, Дніпроп. істор. музеї, ДТГ та Центр. музеї В. Леніна у Москві, Вологод. картин. галереї (РФ).

Тв.: станк. композиції – «Зустріч Т. Шевченка й І. Сошенка» (1939), «В. Ленін у кріслі» (1948), «Гопак» (1950), «В. Ленін та Н. Крупська» (1953), «Т. Шевченко на засланні» (1958, співавт.; 1961); портрети – «Т. Шевченко» (1939), «Генерал-лейтенант Є. Пушкін» (1946), «Генерал І. Решетник» (1947), «М. Озерний» (1949), «М. Кальмус» (1950), «П. Кочетков», «І. Бабушкін» (обидва – 1951), «М. Куца» (1952), «Б. Хмельницький» (1954), «В. Маяковський» (1955); погруддя – Б. Хмельницького (1954), Т. Шевченка (1957, співавт.; 1964), П. Тичини (1960), В. Леніна (1962, 1965, 1967, 1972), К. Маркса (1963), В. Чапаєва (1965, співавт.); серії – «Шевченкіана», «Герої Соціалістичної Праці» (обидві – від 1939), «Ленініана» (від 1941), «Герої Радянського Союзу» (від 1945); пам’ятники – І. Бабушкіну (1953, Дніпропетровськ; 1956, С.-Петербург), Т. Шевченку (1959, співавт., Дніпропетровськ; 1988, співавт.; Хмельницький), двічі Герою Соц. Праці А. Ладані (1959, с. Великі Лучки Мукачів. р-ну Закарп. обл.), В. Леніну (1966, співавт., для Кремля, Москва; 1980-і рр., м. Бориспіль Київ. обл.); мемор. комплекс «Україна – Визволителям» (1970, співавт., побл. Ужгорода); монумент Жовтн. революції (1977, співавт., Київ; демонтовано 1991).

В. М. Дірова, В. М. Тихонюк

Стаття оновлена: 2010