Зноба Микола Валентинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зноба Микола Валентинович

ЗНОБА́ Микола Валентинович (21. 09. 1974, Київ) – скульптор. Син В. Зноби і Т. Голембієвської, онук І. Зноби, А. Голембієвської, М. Молоштанова. Чл. НСХУ (2000). Закін. Київ. худож. ін-т (1997; викл. І. Макогон, В. Швецов). На твор. роботі. Дир. Музею-майстерні Зноби-Голембієвських у Києві (від 2006). Учасник всеукр. мист. виставок від 1992. Персон. – у Лондоні (1997), Парижі (2006), Києві (2007, 2009). Осн. галузі – монум. та станк. скульптура, портретна пластика. Для творчості З. характерні виразність тонких миттєвостей станів, експресив. автор. стиль.

Тв.: пам’ятники – Дж. Мюїру (1996, співавт.; м. Данбар, Велика Британія), «Св. Ольга та св. Всеволод» (1999), «Гончар» (2000), «Архангел Михаїл», пам’ят. знак на честь дружби України та Чилі (обидва – 2001), «Козак Мамай» (2002; усі – Київ), М. Грушевському (2004, м. Козятин Вінн. обл.), королеві Франції Анні Київській (2005, м. Сенліс, Франція), І. Козловському (2008, Київ; усі – співавт.), Т. Шевченку (Прага), Героям Чорнобиля (м. Волочиськ Хмельн. обл.; обидва – 2009); станк. скульптури – «Погоня», «Антилопи» (обидві – 1996), «Р. Нурієв» (1997), «Бахус», «Перлина. Три грації» (співавт.; обидві – 2000), «Пеґас» (2001), «Святослав. Їду на Ви!» (співавт.), «Адам та Єва», «Емілія», «Викрадення Європи» (усі – 2004), «Снігова Королева» (2008); портрети – «Посол Китаю Дж. Лі», «Посол Марокко С. Абджаліль» (обидва – 2010).

Літ.: Микола Зноба: Альбом. К., 2004.

В. М. Дірова

Стаття оновлена: 2010