Зобенко Марія Олександрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зобенко Марія Олександрівна

ЗОБЕ́НКО Марія Олександрівна (13. 03. 1950, м. Мелітополь Запоріз. обл.) – прозаїк, літературний критик. Дочка О. Зобенка. Чл. НСПУ (1996). Літ. премія ім. О. Гончара (1999). Орден княгині Ольги 3-го ступ. (2006). Закін. Дніпроп. ун-т (1972). Відтоді працювала у дніпроп. обл. молодіж. г. «Прапор юності»: 1983–91 – гол. ред. Дебютувала 1989 оповіданням у «Прапорі юності». У центрі більшості творів З. – жінка, яка має стати берегинею морал. здоров’я нації, ідеалом краси, добра і правди. Видала книгу літ.-крит. ст. «Літературні етюди: Читаючи твори земляків у перший рік незалежності України» (Дн., 1993). Дослідниця творчості О. Гончара, ініціювала видання і написала передмову до 2-том. зібр. «Олесь Гончар, Людина світу, син Дніпра: Вибрані твори» (Дн., 2001). Авторка худож.-біогр. нарису про дніпроп. період життя і творчості О. Гончара «Провидіння» (г. «Зоря», від 3, 5, 10 квітня 2001), кн. «Українське небо Олеся Гончара: Есеї, студії, полеміка» (Л., 2003).

Тв.: Жінка, яку ти кохав...: Зб. оповідань про любов і зраду. 1993; Апельсинова дівчинка: Новели. Оповідання. 1994; Натурниця для Венери: Вибр. тв. 1996 (усі – Дніпропетровськ).

Літ.: Нікуліна Н. На полюсах добра і зла: Про поетичний диптих Марії Зобенко // Вітчизна. 1995. № 11–12; Кононенко Д. Правдиве слово Марії Зобенко // Крим. світлиця. 1999, 9 квіт.; Марія Зобенко. – Цінний внесок в українську Гончаріаду // Січеслав. 2008. Спецвип. «Олесю Гончару – 90».

Л. М. Петренко

Стаття оновлена: 2010