Зобенко Олександр Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зобенко Олександр Григорович

ЗОБЕ́НКО Олександр Григорович (10. 04. 1923, с. Вереміївка, нині Чорнобаїв. р-ну Черкас. обл. – 30. 04. 2005, Дніпропетровськ) – письменник. Батько М. Зобенко. Чл. НСЖУ (1962). Літ.-мист. премія ім. М. Старицького (2005, посмертно). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Коломий. вчит. (нині Івано-Фр. обл.; 1954) і Запоріз. пед. (1974) ін-ти. Від 1947 – на журналіст. роботі, зокрема від 1959 – у ред. г. «Зоря» (Дніпропетровськ): від 1963 – заст. гол. ред. Автор творів для дітей «Тополиний біль» (1999), «Принц – чуйне серце» (2000), «Вухатий мудрагель» (2005), казки «Калина та її сини: Притча про те, як розуміти поняття менталітет» («Сяєво Жар-птиці: Антологія літ-ри для дітей та юнацтва Придніпров’я (1883–2008)», 2009; усі – Дніпропетровськ). У п’єсі «Плаче кобза...» («Холодний Яр», 2005, ч. 3) відтворив трагедію репресов. у 1930-х рр. кобзарства.

Літ.: Світогляд щирого українця // Крим. світлиця. 2006, 19 трав.; Білоус Г. Вступне слово до добірки О. Зобенка «Вереміївські сюжети» // Холодний Яр. 2006. Ч. 3; Головко В. Олександре Григоровичу, будьмо! // Зоря. 2003, 10 квіт.

Т. В. Ушакова

Стаття оновлена: 2010