Кошевський Кость - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кошевський Кость

КОШЕ́ВСЬКИЙ Кость (справж. – Скляр Костян­­тин Петрович; 18(30). 09. 1895, с. Шульгівка, нині Петриків. р-ну Дніпроп. обл. – 14. 03. 1945, Ки­­їв) – актор, режисер, сценарист, драматург. Засл. діяч мист-в Узбец. РСР (1944). Сценічну діяльність розпочав 1914 як статист Катеринослав. опери (нині Дніпропетровськ), 1915–18 пра­­цював на шахтах Донбасу, водночас грав в аматор. драмгуртках. 1918–21 – актор Молодого, Першого Укр. Рад. Респ. ім. Т. Шевченка театрів; 1922–45 (з перервою) – в укр. драм. теат­­рі ім. І. Франка: від 1941 – реж.; 1938–40 – гол. реж. театру для дітей ім. М. Горького (усі – Київ). 1927–28 – сценарист Одес. кінофабрики Всеукр. фотокіноупр., 1930–34 виступав у теат­­рах Одеси, Дніпропетровська, Харкова. Вважав соц. оптимізм найпершим смисл. і худож. чин­­ником соцреаліст. твору; для режисер. робіт характерні пате­­тичність у поєднанні із поглибл. психол. відтворенням образу, яскрава театр. форма, що спри­­яла розкриттю поет. сутності драм. творів. Автор п’єс «Блукаючі вогні», «Будні», комедії «За­­писна книжка» (К., 1930); сценаріїв стрічок «Людина з лісу» (1928), «Експонат з паноптикуму» (співавт.; обидві реж. – Г. Ста­­бовий), «Село Веселе» (реж. Г. Грічер-Черіковер; обидві – 1929). Зіграв роль Теодоро у виставі «Собака на сіні» Лопе де Веґи. Знявся у фільмах «Цемент» (1927, реж. В. Вільнер), «Джиммі Гіґґінс» (реж. Г. Тасін), «За стіною» (реж. А. Бучма; оби­­два – 1928), «Митрошка – солдат революції» (1929, реж. М. Терещенко), «Партизани в степах Укра­­їни» (1942, реж. І. Савченко).

Вистави: «Комсомольці» Л. Первомайського (1930), «Платон Кречет» О. Корнійчука (1934), «Останні» М. Горь­­кого (1937), «Маруся Богуславка» М. Старицького (1941), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1942), «По ревізії» М. Кропивницького, «На перші гулі» С. Васильченка, «Буваль­­щина» Д. Велісовського (співавт.), «Ро­­сійські люди» К. Симонова (усі – 1943), «Скрипка гуцула» Ю. Мокрієва, «Витів­­ки Скапена» Ж.-Б. Мольєра.

Л. В. Будник, Т. П. Чуйко

Статтю оновлено: 2014