Зозуля Михайло Микитович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зозуля Михайло Микитович

ЗОЗУ́ЛЯ Михайло Микитович (08(21). 11. 1904, с. Кривушi, нині Кременчуц. р-ну Полтав. обл. – 30. 04. 1983, Москва) – лiтературознавець. Учасник 2-ї світ. війни. Закiн. Ін-т червоної професури (1936) та Вiйськ.-полiт. академiю (1942) у Москві. Від 1936 працював у Моск. ін-ті філософії, літ-ри та історії, від 1941 – у Моск. ун-ті: доц. каф. рос. літ-ри і літ-р народів СРСР, 1949–77 – заст. декана з навч. роботи філол. ф-ту. Автор праць про розвиток укр. і рос. літ-р 19–20 ст. (зокрема про творчість Т. Шевченка, І. Франка, М. Коцюбинського, Г. Хоткевича, Лесі Українки, О. Пушкіна, М. Гоголя, М. Чернишевського, Л. Толстого, В. Маяковського), рос.-укр. літ. зв’язки, з питань текстології. Перекладав рос. мовою твори сучас. укр. письменників. Зібрав унік. україніст. б-ку, зокрема рукопис першого укр. літ. альманаху «Ластівка» Є. Гребінки, листи класиків.

Пр.: Русско-украинские литературные связи на современном этапе // Вест. Моск. ун-та. Филология. 1972. № 6; Тарас Шевченко у Москві // Наука і культура України. К., 1974; Шевченковская энциклопедия: Тип издания, его возможности и перспективы // ВЛ. 1977. № 9.

Літ.: Бажан М., Гончар О., Сарана Ф. Пам’яті М. М. Зозулі // ЛУ. 1983, 5 трав.

Ф. К. Сарана

Стаття оновлена: 2010