Зозуля Михайло Павлович — Енциклопедія Сучасної України

Зозуля Михайло Павлович

ЗОЗУ́ЛЯ Михайло Павлович (17. 09. 1923, м. Чугуїв, нині Харків. обл. – 07. 04. 1975, там само) – військовик. Повний кавалер ордена Слави (1944 – двічі, 1945). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. та бойові нагороди. В армії від липня, на фронті від вересня 1941. Відзначився під час форсування р. Гірський Тікич побл. м. Умань (нині Черкас. обл.) у березні 1944, у боях в р-ні міст Демблін у липні 1944 та Скернєвіце у січні 1945 (обидва – Польща). Демобілізов. у 1947. Мешкав і працював у рідному місті.

Статтю оновлено: 2010
Цитувати статтю
А. О. Ігнатьєва . Зозуля Михайло Павлович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=16906 (дата звернення: 05.03.2021).