Зозуля Яків Максимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зозуля Яків Максимович

ЗОЗУ́ЛЯ Яків Максимович (31. 03. 1893, с. Лебедин Чигирин. пов. Київ. губ., нині Шполян. р-ну Черкас. обл. – 06. 02. 1984, Нью-Йорк, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) – політичний діяч. Дійс. чл. УВАН. 1910 вступив до УПСР. Закін. Київ. військ.-фельдшер. школу (1911), навч. у Полтав. кадет. корпусі (від 1913). На 2-му Всеукр. військ. з’їзді (червень 1917) обраний чл. Всеукр. ради військ. депутатів і введений до складу УЦР. Восени 1917 як представник Крайового ком-ту охорони революції в Україні при київ. окруж. військ. санітар. інспекторові сформував телефонно-санітарну колону та перев’язочні пункти, в січні 1918 брав участь у придушенні більшов. повстання в Києві. У березні–квітні 1918 – службовець Мін-ва харч. справ УЦР; у лютому–березні 1919 – гол. нач. санітар. управи Армії УНР; відтоді – в. о. віце-дир. хліб. департаменту, зав. статист. відділу Укрпродкому; водночас навч. у Київ. (1918) і Кам’янець-Поділ. (1919–20) ун-тах. Разом з урядом УНР емігрував до Польщі. 1921–22 слухав лекції у Варшав. ун-ті. Від 1923 – у Чехо-Словаччині. Став співзасн. Укр. селян. спілки, висловлювався за порозуміння та співпрацю з більшовиками і повернення до УСРР (1925 виключений з УПСР). 1928 здобув ступ. д-ра права у Карловому ун-ті (Прага). Від поч. 1930-х рр. працював адвокатом на Закарпатті. 1938–39 – чл. правн. комісії уряду Карпат. України; від 1943 – проф. Укр. тех.-госп. ін-ту (Мюнхен), від 1954 – Укр. тех. ін-ту (Нью-Йорк). У 1955–62 – заст. голови Укр. правн. т-ва. Автор низки наук. праць, зокрема «Біржові операції з вартісними паперами: Теорія і практика» (Нью-Йорк, 1963); спогадів «Облога Києва, відступ української армії на Волинь та організація санітарної служби» // «За державність», 1964, зб. 11; упорядник хроніки «Велика українська революція: Календар історичних подій за лютий 1917 – березень 1918 рр.)» (Нью-Йорк, 1967).

Р. М. Коваль

Стаття оновлена: 2010