Зозуляк Василь Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зозуляк Василь Васильович

ЗОЗУЛЯ́К Василь Васильович (19. 09. 1909, с. Чертіжне Земплин. пов., Закарпаття, нині округ Гуменне, Словаччина – 15. 05. 1994, м. Брно, Чехія) – український письменник у Словаччині. Закін. Мукачів. учит. семінарію (нині Закарп. обл.; 1937). Учителював. Під час 2-ї світ. війни – у партизан. загоні. Працював культ.-осв. секр. Укр. нар. ради Пряшівщини (1947–49), дир. укр. ред. Словац. вид-ва худож. літ-ри (1952–60) та вид-ва Культур. союзу укр. трудящих у м. Пряшів (нині Словаччина). Дебютував зб. «Одноактные пьесы», «Пьесы» (обидві – Пряшів, 1953) і оповідань «В кровавом тумане» (Братислава, 1956). Від серед. 50-х рр. писав укр. мовою: зб. сатир. і гуморист. проз. та драм. творів «Буває і так» (Пряшів, 1957), «За чисте небо» (1983); оповідань «Світло і тіні» (1971; 2009) та «Хмари і зорі над Бескидом» (1986); новелеток «На крутих поворотах» (1975) і «Незламні крила» (1977); роману «Метаморфози» (1979). У романі-трилогії «Нескорені» (Пряшів, 1962; 1966; 1974) відтворив широку панораму життя Закарпаття 1-ї пол. 20 ст. Низку п’єс З. поставлено у Пряшів. укр. нар. театрі.

Літ.: Ковач Ф. Проза Василя Зозуляка // Діалоги. Пряшів, 1988.

М. І. Мушинка

Стаття оновлена: 2010