Зозуляк Євген Тадейович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зозуляк Євген Тадейович

ЗОЗУЛЯ́К Євген Тадейович (25. 04. 1943, х. Збриж, нині у складі с. Бурдяківці Борщів. р-ну Терноп. обл.) – поет. Чл. НСПУ (1996). Всеукр. літ. премія ім. братів Б. і Л. Лепких (2004). Закін. Львів. ун-т (1983). У 1967–86 – журналіст борщів. рай. г. «Надзбручанська правда»; 1986–91 – власкор, 1995–2009 – оглядач з питань культури терноп. обл. г. «Вільне життя»; 1992–94 – ред. відділу г. «Русалка Дністрова». Дебютував 1963 віршем «Коваль» у «Надзбручанській правді». Поет. образи З. насич. переживанням природи, відкривають здатність слова викликати неназвані уявлення, заміщати асоціаціями фігури умовчання й пропущені ланки тексту. Під враженням пережитого у зв’язку з ув’язненням за т. зв. колоскову справу написав поему «Вічко» (1969; опубл. під назвою «Соло для камерного хору», Т., 1995), високо оцінену Д. Павличком. На низку поезій З. написано музику. Окремі його вірші перекладено есперанто, італ. та рос. мовами.

Тв.: Материзна. 1993; Годинник любові. 1997; Поет і голуб. 2003; Політ світлячка в темряві. 2003; П’ять пелюсток: Вибр. поезії. 2004; Пілігрим. 2009; Синьоока веселка: Пісні. 2009 (усі – Тернопіль).

Літ.: Осипчук В. Пливуть сльозини, наче чаєчки. Сповідь за ґратами // Магістраль. 1996, 10 лип.; Астаф’єв О. Художній світ із «хрещених» слів». То – Євген Зозуляк // Тернопілля’97: Регіон. зб. Т., 1997; Петрук-Попик Г. Євгенові Зозуляку – 60 // ЛУ. 2003, 22 трав.; Бандурка І. Барвінковий словоцвіт Євгена Зозуляка: Нарис творчості. Т., 2005.

О. Г. Астаф’єв

Стаття оновлена: 2010