Золло Михайло Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Золло Михайло Михайлович

ЗО́ЛЛО Михайло Михайлович (27. 02.(11. 03) 1882, Пензен. губ., Росія – 18. 02. 1973, Київ) – клоун-дресирувальник. Засл. арт. РРФСР (1939). У дитинстві був учнем у цирку Логінова, 1896–1900 у цирку А. Сура працював наїзником, жонглером, тут почав дресирувати собак. На поч. 1900-х рр. тренував групу тварин (голуби, собаки, кішки, козли, поросята). 1905–07 виступав як клоун-дресирувальник; використовував у своїх номерах сатир. монологи, епіграми, репризи на політ. теми. Гастролював. Створив образ доброзичливого товстуна із задертим чубом на лисій голові, червоним носом та широкою беззубою посмішкою. Шумливий, рухливий, він виконував трюки коміч. акробатики. Поставив 1918 сценку «Вбивство і похорони Распутіна», в якій усі ролі виконували тварини, а З. дотепно коментував те, що відбувалося. Серед ін. великих робіт З. – «Звірина залізнична дорога» (1926; паротяг зберігається у Музеї історії цирк. мист-ва у Києві). У рад. цирку З. розширив склад зоогрупи, збільшив кількість тварин (понад 200). У 30-х рр. відмовився від коміч. прийомів і текстового супроводу, виступав лише як дресирувальник. Від 1948 – у Києві. Виступав до 1960. «Дім дідуся Золло» у Києві на вул. Саперне поле називали також «Театром звірів».

Літ.: Арац Г. На арене цирка. К., 1957; Дмитриев Ю. Старый клоун // Сов. цирк. 1962. № 2; Мішин М. Довгий день Михайла Золло. К., 1974.

П. І. Венглінський

Стаття оновлена: 2010