Золло Михайло Михайлович

ЗО́Л­ЛО Михайло Михайлович (27. 02.(11. 03) 1882, Пензен. губ., Росія — 18. 02. 1973, Київ) — клоун-дресирувальник. Заслужений артист РРФСР (1939). У дитинстві був учнем у цирку Логінова, 1896–1900 у цирку А. Сура працював наїзником, жонглером, тут почав дресирувати собак. На поч. 1900-х рр. тренував групу тварин (голуби, собаки, кішки, козли, поросята). 1905–07 ви­ступав як клоун-дресирувальник; використовував у своїх номерах сатир. монологи, епі­грами, ре­призи на політ. теми. Гастролював. Створив образ доброзичливого товстуна із задертим чубом на лисій голові, червоним носом та широкою без­зубою посмішкою. Шумливий, рухливий, він виконував трюки коміч. акробатики. По­ставив 1918 сценку «Вбивство і похорони Распутіна», в якій усі ролі виконували тварини, а З. дотепно коментував те, що від­бувалося. Серед ін. великих робіт З. — «Звірина залізнична дорога» (1926; паротяг зберігається у Музеї історії цирк. мистецтва у Києві). У рад. цирку З. роз­ширив склад зоо­групи, збільшив кількість тварин (понад 200). У 30-х рр. від­мовився від коміч. при­йомів і текс­тового су­проводу, ви­ступав лише як дресирувальник. Від 1948 — у Києві. Ви­ступав до 1960. «Дім дідуся Золло» у Києві на вул. Саперне поле називали також «Театром звірів».

Завантажити статтю