Золота балка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Золота балка

ЗОЛОТА́ БА́ЛКА – городище і могильник пізньоскіфської культури. Розташ. на правому березі Дніпра побл. с. Золота Балка Нововоронц. р-ну Херсон. обл. Городище відкрив на поч. 20 ст. В. Гошкевич, досліджувала 1953–59 М. Вязьмітіна. Складається з акрополя прямоліній. планування та передмістя. Пл. 6,6 га, культур. шар 0,4–1,3 м, розкопано 2,5 тис. м2. Будинки (кам’яні, багатокімнатні) об’єднані у госп. комплекси типу садиб із внутр. двориком і кам’яною огорожею (виявлено 6 таких комплексів). Є також будівлі типу напівземлянок і наземні каркасні споруди. Знайдено предмети матеріал. культури: ліпна (горщики, миски на ніжках, глечики) і гончарна (амфори, тонкостін. посуд.) кераміка, прикраси (намисто, персні, браслети, фібули, сережки), дзеркала. Серед унікал. знахідок – теракотові статуетки, мармурова голова Геракла, сердолік. гема із зображенням орла на вівтарі. Датоване 2 ст. до н. е. – 4 ст. н. е. Могильник, розташ. на Пн. Зх. від городища, відкрив 1951 К. Бреде, досліджували В. Пешанов, Е. Симонович, М. Вязьмітіна. На пл. 3 тис. м2 розкопано 87 поховань пізньоскіф. часу та 11 – періоду бронзи (переважно з трупопокладенням на спині). Типи поховань: катакомби, ґрунт. ями, підбійні могили, кам’яні ящики (багато колективних). Інвентар представлений знаряддями праці, зброєю, кінським спорядженням, керамікою, прикрасами (фібули, намисто, сережки), культовими речами. За антропол. даними, серед похованих є представники різних етніч. груп – греки, сармати, скіфи, германці. Датований 2 ст. до н. е. – 2 ст. н. е.

Літ.: Вязьмітіна М. І. Золота Балка: Поселення сарматського часу на Нижньому Дніпрі. 1962; Її ж. Золотобалковский могильник. 1972 (обидві – Київ).

Н. О. Гаврилюк

Стаття оновлена: 2010