Золотий потік - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Золотий потік

ЗОЛОТИ́Й ПОТІ́К – селище міського типу Бучацького району Тернопільської області. Центр селищ. ради, якій підпорядк. с. Рублин. Знаходиться побл. місця впадіння р. Стрипа в Дністер, за 90 км від обл. центру, за 18 км від райцентру та залізнич. ст. Бучач. Пл. 19,7 км2. Насел. 2395 осіб (2001, складає 95,6 % до 1989), переважно українці. За легендою, назва м-ка пояснюється тим, що під час довгої ворожої облоги його захисники, яким не вистачало води, у скрут. момент у підземеллі замку виявили джерело. Відоме від кін. 14 ст. під назвою Загайполе. У писем. джерелах під 1443 згадується як с. Потік. У 1-й пол. 16 ст. польс. король Сиґізмунд І подарував його графу Я. Потоцькому. Від 1570 – м-ко з сучас. назвою. 1578 отримало дозвіл на проведення щоріч. 2-х ярмарків та щопонеділка торгів. 1601 З. П. надано Маґдебур. право. На поч. 17 ст. для захисту від татар С. Потоцький збудував тут замок. 1634 споруджено домінікан. костел і монастир. 1672–99 – у межах кордонів Осман. Туреччини. У цей період З. П. занепав, 1676 спалено замок. Після Потоцьких, які відбудували замок, власниками були Скварчинські, згодом – Гнєвоші. Після 1-го поділу Польщі 1772 З. П. відійшов до Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). Від кін. 18 ст. – волосне м-ко і центр ключа Станіслав. округу (згодом – Бучац. пов.). 1813 отримав привілей на ярмарки. У 1870–80-х рр. невідомий талановитий різьбяр створював тут хрести (частина з них зберігається у музеях Івано-Франківська та Львова). На поч. листопада 1918 встановлено укр. владу. До 1939 діяли осередки т-в «Просвіта», «Січ», «Луг». У вересні 1920 З. П. знову відійшов до Польщі. Від 1939 – село Терноп. обл. УРСР. 1940–62 – райцентр. Від 10 липня 1941 до 21 липня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Від 1984 – смт. До З. П. приєднано хутори Жванець, Рудка, Селище. Нині тут працюють ф-ка «Берізка», пекарня, ковбас. цех, підпр-ва з вироб-ва меблів і харч. продуктів. У З. П. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка, муз. школа, кінотеатр, Будинок дит. творчості, краєзнав. музей; лікарня, поліклініка. Збереглися руїни замку, палац Гнєвошів (1840, нині Будинок дит. творчості), церква Св. Трійці (1879). Ботан. пам’ятки природи місц. значення: липова алея у колиш. маєтку Гнєвошів та 200-літ. дуб. Встановлено пам’ятники воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни, Т. Шевченку, борцям за волю України, пам’ятні хрести на честь скасування панщини та жертвам сталін. терору, насипано символічну могилу УСС. Серед видат. уродженців – мовознавець, дійс. чл. НТШ О. Сербенська, психолог Т. Говорун; громад. діяч В. Окіпнюк; композитор І. Недільський; легкоатлет В. Вандяк. 1953–56 дир. золотопотіц. школи працював філософ, акад. НАНУ М. Попович.

Літ.: Наливайко О. Золотий Потік. Т., 1994; Літопис Золотопотіцький. Т., 2001; Золотий Потік – минуле і сьогодення. Т., 2003.

М. К. Моспан

Стаття оновлена: 2010