Золотники - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Золотники

ЗОЛОТНИКИ́ – село Теребовлянського району Тернопільської області. Знаходиться на лівому березі Стрипи (притока Дністра), за 44 км від обл. центру, за 25 км від райцентру та за 28 км від залізнич. ст. Микулинці-Струсів. Пл. 5,7 км2. Насел. 1789 осіб (2001, складає 85,7 % до 1989), переважно українці. Вперше згадується у писем. джерелах під 1459. Саме цим роком датується акт купівлі села М. Золотницьким, від прізвища якого поступово й закріпилася назва. 1485 З. з ініціативи П. Золотницького надано міські права. Від 1581 – у власності Я. і П. Вільчеків. Наприкінці 15 – на поч. 16 ст. родина Вільчеків збудувала тут замок. Через З. пролягав торг. шлях із Прикарпаття і Зх. Поділля на Сх. 1624 м-ко спалили крим. татари. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1648 замок здобули козац.-селян. загони. Після 1-го поділу Польщі 1772 З. відійшли до Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1810–15 у складі Терноп. округу входили до Рос. імперії. 1785–86 у З. був маєток галиц. каштеляна Варцеляна. У 2-й пол. 19 ст. м-ко належало Сервитовським. До 1939 діяли осередки «Просвіти», «Союзу українок» та ін. укр. т-в. 1920–39 – у межах кордонів Польщі, від 1939 – УРСР. Від 1935 – волос. центр, 1940–63 – райцентр. Від 5 липня 1941 до 21 липня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. побл. З. вели збройну боротьбу загони ОУН– УПА. 1984–91 – смт. До З. приєднано хутори Водиця, Дубники, Млаки, Янова Долина. Нині у З. працюють маслозавод «Альма-Віта», мале підпр-во «Фортуна». Діють заг.-осв. школа, дитсадок, Будинок культури, б-ка, лікарня. Пам’ятка арх-ри: костел (1872), церква св. Апостола Луки (1891). Встановлено пам’ятник рад. воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни, погруддя Героя Рад. Союзу М. Мокрого, насипано символічну могилу борцям за волю України. Побл. З. виявлено римські монети та археол. пам’ятки давньорус. часів. Серед. видат. уродженців – вчений економіст М. Сивульський. У місц. школі навч. майбутні економісти С. Дусановський і І. Фаріон; у селі працювали громад. діячка М. та її чоловік літературознавець П. Орлики.

І. І. Зінчишин

Стаття оновлена: 2010