Золотницький Ілля — Енциклопедія Сучасної України

Золотницький Ілля

ЗОЛОТНИ́ЦЬКИЙ Ілля (22. 06. 1870, Полтавщина – 04. 11. 1930, Варшава) – військовик. Полковник Армії УНР. Закін. г-зію у м. Катеринослав (нині Дніпропетровськ), Ун-т св. Володимира у Києві. Юрид. практику, яку розпочав у Києві, продовжив у Варшаві, де також виконував функції слідчого в губерн. управлінні. Від 1914 – заст. голови, згодом – голова окруж. суду в Вінниці; від березня 1917 – чл. Найвищої слідчої комісії у справах злочин. діяльності царських міністрів; згодом – заст. голови Найвищого військ. суду, гол. суддя суду Української Держави, віце-міністр судочинства УНР. Перебував у таборах для інтернованих вояків Армії УНР у Ченстохові й Тарнові (Польща), 1923 переїхав до Варшави. У тому ж році разом із О. Саліковським організував перший з’їзд укр. політ. еміграції, на якому обраний до складу гол. правління Укр. центр. ком-ту в Польщі. Водночас брав участь у роботі ін. емігрант. орг-цій, зокрема Т-ва правників, Укр. клубу, Т-ва ім. С. Петлюри.

Статтю оновлено: 2010
Цитувати статтю
О. М. Колянчук . Золотницький Ілля // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=16990 (дата звернення: 28.02.2021).