Золотоноша - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Золотоноша

ЗОЛОТОНО́ША – місто обласного значення Черкаської області, райцентр. Міській раді підпорядк. с. Згар, с-ща Гришківка і Ярки. Знаходиться на р. Золотоношка (ліва притока Дніпра), за 30 км від обл. центру та за 150 км від Києва. Пл. 21,7 км2. Насел. 28 375 осіб (2001, складає 88,3 % до 1989): українців – 89 %, росіян – 5 %, євреїв – 2 %, білорусів – 1,5 %, проживають також вірмени, азербайджанці. Залізнична станція на лінії Бахмач–Одеса. Через З. проходять автомагістралі Київ–Кременчук та Черкаси–Шрамківка. Містом курсують 5 автобус. маршрутів. Уперше згадується у писем. джерелах 1576 як власність князя Б. Глинського. Назва походить від блискучих розливів місц. річки. У документах 1616 фігурує як місто, на карті франц. фортифікатора Ґ. де Боплана позначене як укріплене місто. Зручне розташування на Карагод. шляху сприяло його швидкому зростанню. З. відігравала помітну роль у захисті пд. кордонів України від татар. набігів. 1625 створ. Золотоніс. козац. сотню у складі Черкас. полку, 1627 – ремісн. братство (проіснувало бл. 225 р.). Від 1640 – у власності Я. Вишневецького. Жит. брали участь у козац. повстаннях під проводом М. Жмайла (1625), Т. Федоровича (1630), П. Бута (1637), Я. Острянина (1638), у Визв. війні на чолі із Б. Хмельницьким. 1666 З. – центр Переяслав. повстання. Золотоніс. козац. сотня воювала зі швед. військом під Ерестфером і у Полтав. битві 1709. У 18 ст. тер. навколо З. була однією з тилових баз гайдамац. загонів. На межі 17–18 ст. стала ремісн.-торг. центром Лівобережжя між Дніпром і Сулою. Знач. розвитку набули кравец., кушнір., шевське, ткац., різниц., ковал. ремесла, гуральництво, селітрицтво, дігтярство, млинарство й олійництво. Від 1781 – повіт. місто Київ. намісництва, від 1796 – Малорос., від 1802 – Полтав. губ. 1820 відкрито повіт. школу, 1871 – жін. прогімназію (від 1904 – г-зія), 1898 – нижчу с.-г. школу, 1906 – чол. прогімназію (від 1910 – г-зія), 1897 – театр. Буд-во 1897 вузькоколійки Бахмач–Красне та 1912 – ширококолій. залізниці Бахмач–Одеса сприяло бурхливому розвитку пром-сті. 1896 засн. горілчаний, 1911 – чавуноливар. і цегел. з-ди (на поч. 20 ст. також діяли броварня, оцтовий, миловар., газованих і фрукт. вод з-ди, 2 парових і вітряний млини, 2 олійниці, 3 крупорушки, відбувалося 6 ярмарків і 3 щотижневих базари), 1929 – ремонтно-мех. з-д, 1930 – інкубатор. станцію, 1931 – коноплезавод, чинбарню, крохмалепаток. з-д, 1933 – деревообробну артіль «Перемога», 1934 – м’ятний з-д, 1938 – харчокомбінат. 1897 тут мешкало 8,7 тис., 1940 – 13,8 тис., 1939 – 18,4 тис. осіб. Від 1920 – повіт. місто Кременчуц., від 1922 – Полтав. губ. Від 1923 – центр р-ну та округи, від 1925 – райцентр Черкас., 1927–30 – Шевченків. округи, від 1932 – Київ., від 1937 – Полтав., від 1954 – Черкас. обл. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. зазнали сталін. репресій, потерпали від голодомору 1932–33. Від 19 вересня 1941 до 22 вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. У місц. концентрац. таборі нацисти знищили 12 570 осіб. Нині у З. працюють ВАТи – «Золотоніський машинобудівний завод ім. І. Лепсе», «Золотоніс. парфумерно-космет. ф-ка», «Золотоношам’ясо», ТОВи – «Золотоніський лікеро-горілчаний завод “Златогор”», «Золотоніс. швейна ф-ка», «Вальтер-Трейд», ЗАТ «Золотоніс. маслороб. з-д», держ. підпр-ва – «Златодар», «Золотоніс. комбікорм. з-д», комунал. підпр-во «Золотоніс. полігр. підпр-во», приватне підпр-во «Сільвер Фуд», філія приват. підпр-ва «Агроспецпроект», дочірнє підпр-во «Роял Фрут Ґарден Іст» ТОВ «Роял Фрут Ґарден». У З. – Золотоніс. технікум вет. медицини, профес. ліцей, міська г-зія, 5 заг.-осв. шкіл, спец. і санаторна школи-інтернати, 7 дошкіл. закладів, міжшкіл. навч.-вироб. комбінат, Будинок дит. та юнац. творчості, станція юних техніків, ДЮСШ; міський Будинок культури, Центр дозвілля молоді, міський клуб, дит. муз. школа, 2 міські б-ки, Золотоніський краєзнавчий музей; центр. рай. лікарня, дит. лікарня, амбулаторія сімей. лікаря; відділ. 13-ти банків. Виходять г. «Вісник Золотоніщини», «Златокрай». Є парк відпочинку ім. Т. Шевченка. Функціонують народні аматор. ансамбль пісні та танцю «Задніпряни», аматор. камер. хор духов. музики «Воскресіння», аматор. театр, аматор. вокал. ансамбль «Лебідка», аматор. жін. квартет «Горлиця», аматор. студія бального, спорт. і естрад. танцю, муніцип. духовий оркестр, аматор. ансамбль нар. інструментів, зразк. дит. хореогр. колектив «Наддніпрянка». Реліг. громади: УПЦ МП, УПЦ КП, євангелістів християн-баптистів. Пам’ятки арх-ри: Свято-Успен. собор (1909); жін. г-зія (1902, нині тех. школа), аптека (1908), чол. г-зія (нині Будинок дит. та юнац. творчості), театр (нині рай. Будинок культури; обидві – 1910), будинок земства (1911, нині райдержадміністрація). Встановлено пам’ятники Т. Шевченку, воїнам-визволителям і золотонісцям, які загинули під час 2-ї світ. війни, погруддя Т. Шевченка, О. Баха, Д. Неверовського, пам’ятні знаки «Танк Т-34», розстріляним фашистами євреям, жертвам голодомору 1932–33, воїнам-афганцям, ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Тут жив герой війни 1812 генерал Д. Неверовський, бували Г. Сковорода, І. Котляревський, Т. Шевченко, навчалися М. Драй-Хмара, М. Максимович, брати Тимківські, розпочинали свою творчу діяльність письменники М. Терещенко, С. Скляренко, Іван Ле, актриса, нар. арт. СРСР Н. Ужвій. Видатні уродженці: акад. АН СРСР – біохімік О. Бах та сходознавець-індолог О. Баранников; фізик, акад. НАНУ Я. Файнберґ, фахівець у галузі метал. конструкцій, чл.-кор. УААН В. Шебанін, геолог М. Безбородько, фахівець у галузі автомобілебудування А. Воркут, лікар-дерматовенеролог Б. Ґефт, лікар-стоматолог І. Падалка, вчений-селекціонер М. Євтушенко, фахівець у галузі рослинництва та кормовиробництва Ю. Терещенко, економісти О. Заруба, Т. Качала, історик права С. Іваницький-Василенко, історик, археолог, нумізмат, етнограф В. Ляскоронський, хімік С. Коваленко, фахівець у галузі механіки В. Кулик, фахівець у галузі електрофізики О. Левченко, фахівець у галузі радіотехніки Ю. Лега, брати фізик Беніамін, математики Майор і Олександр Тімани; поет 19 ст. К. Думитрашко, письменник-гуморист, драматург Юхим Ґедзь (О. Савицький), поет, прозаїк М. Шамрай; засл. арх. України В. Дядюшенко; художники В. Приходько (нар. художник України), Д. Гринець, Л. Даценко, М. Донцов, О. Павлов, Ю. Рибальченко, Г. Чуєнко; актор, театр. діяч, нар. арт. УРСР М. Голубович, актор, нар. арт. України В. Нечипоренко, композитор В. Шуть; шахіст і шаховий теоретик І. Болеславський, спортсмен (греко-римська боротьба) Ю. Євсейчик.

В. В. Остроглазова, А. В. Ситник, І. В. Телятник

Стаття оновлена: 2010