Золотоноша

ЗОЛОТОНО́ША — місто обласного значе­н­ня Черкаської області, райцентр. Міській раді під­порядк. с. Згар, с-ща Гришківка і Ярки. Знаходиться на р. Золотоношка (ліва притока Дні­пра), за 30 км від обл. центру та за 150 км від Києва. Площа 21,7 км². Насел. 28 375 осіб (2001, складає 88,3 % до 1989): українців — 89 %, росіян — 5 %, євреїв — 2 %, білорусів — 1,5 %, проживають також вірмени, азербайджанці. Залізнична станція на лінії Бахмач–Одеса. Через З. проходять автомагістралі Київ–Кременчук та Черкаси–Шрамківка. Містом курсують 5 автобус. маршрутів. Уперше згадується у писем. джерелах 1576 як власність князя Б. Глинського. Назва походить від блискучих роз­ливів місц. річки. У документах 1616 фігурує як місто, на карті франц. фортифікатора Ґ. де Боплана по­значене як укріплене місто. Зручне роз­ташува­н­ня на Карагод. шляху сприяло його швидкому зро­стан­ню. З. ві­ді­гравала помітну роль у захисті пд. кордонів України від татар. набігів. 1625 створ. Золотоніс. козац. сотню у складі Черкас. полку, 1627 — ремісн. братство (про­існувало бл. 225 р.). Від 1640 — у власності Я. Вишневецького. Жит. брали участь у козац. пов­ста­н­нях під проводом М. Жмайла (1625), Т. Федоровича (1630), П. Бута (1637), Я. Острянина (1638), у Визв. війні на чолі із Б. Хмельницьким. 1666 З. — центр Пере­яслав. пов­ста­н­ня. Золотоніс. козац. сотня воювала зі швед. військом під Ерестфером і у Полтав. битві 1709. У 18 ст. тер. навколо З. була однією з тилових баз гайдамац. загонів. На межі 17–18 ст. стала ремісн.-торг. центром Лів­обереж­жя між Дні­пром і Сулою. Знач. роз­витку набули кравец., кушнір., шевське, ткац., різниц., ковал. ремесла, гуральництво, селітрицтво, дігтярство, млинарство й олійництво. Від 1781 — повіт. місто Київ. намісництва, від 1796 — Малорос., від 1802 — Полтав. губ. 1820 від­крито повіт. школу, 1871 — жін. прогімназію (від 1904 — г-зія), 1898 — нижчу с.-г. школу, 1906 — чол. прогімназію (від 1910 — г-зія), 1897 — театр. Буд-во 1897 вузькоколійки Бахмач–Красне та 1912 — ширококолій. залізниці Бахмач–Одеса сприяло бурхливому роз­витку промисловості. 1896 засн. горілчаний, 1911 — чавуноливар. і цегел. заводи (на поч. 20 ст. також діяли броварня, оцтовий, миловар., газованих і фрукт. вод заводи, 2 парових і вітряний млини, 2 олійниці, 3 крупорушки, від­бувалося 6 ярмарків і 3 щотижневих базари), 1929 — ремонтно-мех. завод, 1930 — інкубатор. станцію, 1931 — коноплезавод, чинбарню, крохмалепаток. завод, 1933 — деревооб­робну артіль «Пере­мога», 1934 — мʼятний завод, 1938 — харчокомбінат. 1897 тут мешкало 8,7 тис., 1940 — 13,8 тис., 1939 — 18,4 тис. осіб. Від 1920 — повіт. місто Кременчуц., від 1922 — Полтав. губ. Від 1923 — центр р-ну та округи, від 1925 — райцентр Черкас., 1927–30 — Шевченків. округи, від 1932 — Київ., від 1937 — Полтав., від 1954 — Черкас. обл. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. за­знали сталін. ре­пресій, потерпали від голодомору 1932–33. Від 19 вересня 1941 до 22 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. У місц. концентрац. таборі нацисти знищили 12 570 осіб. Нині у З. працюють ВАТи — «Золотоніський машинобудівний завод ім. І. Лепсе», «Золотоніс. парфумерно-космет. ф-ка», «Золотоношамʼясо», ТОВи — «Золотоніський лікеро-горілчаний завод “Златогор”», «Золотоніс. швейна ф-ка», «Вальтер-Трейд», ЗАТ «Золотоніс. маслороб. завод», держ. під­приємства — «Златодар», «Золотоніс. комбікорм. завод», комунал. під­приємство «Золотоніс. полігр. під­приємство», приватне під­приємство «Сільвер Фуд», філія приват. під­приємства «Агроспец­проект», дочірнє під­приємство «Роял Фрут Ґарден Іст» ТОВ «Роял Фрут Ґарден». У З. — Золотоніс. технікум вет. медицини, профес. ліцей, міська г-зія, 5 заг.-осв. шкіл, спец. і санаторна школи-інтернати, 7 до­шкіл. закладів, між­шкіл. навч.-вироб. комбінат, Будинок дит. та юнац. творчості, станція юних техніків, ДЮСШ; міський Будинок культури, Центр до­зві­л­ля молоді, міський клуб, дит. муз. школа, 2 міські б-ки, Золотоніський крає­знавчий музей; центр. рай. лікарня, дит. лікарня, амбулаторія сімей. лікаря; від­діл. 13-ти банків. Виходять г. «Вісник Золотоніщини», «Златокрай». Є парк від­починку ім. Т. Шевченка. Функціонують народні аматор. ансамбль пісні та танцю «Задні­пряни», аматор. камер. хор духов. музики «Воскресі­н­ня», аматор. театр, аматор. вокал. ансамбль «Лебідка», аматор. жін. квартет «Горлиця», аматор. студія бального, спорт. і естрад. танцю, муніцип. духовий оркестр, аматор. ансамбль нар. інструментів, зразк. дит. хореогр. колектив «Над­дні­прянка». Реліг. громади: УПЦ МП, УПЦ КП, євангелістів християн-баптистів. Памʼятки архітектури: Свято-Успен. собор (1909); жін. гімназія (1902, нині тех. школа), аптека (1908), чол. гімназія (нині Будинок дит. та юнац. творчості), театр (нині рай. Будинок культури; обидві — 1910), будинок земства (1911, нині райдерж­адміністрація). Встановлено памʼятники Т. Шевченку, воїнам-визволителям і золотонісцям, які загинули під час 2-ї світової війни, погру­д­дя Т. Шевченка, О. Баха, Д. Неверовського, памʼятні знаки «Танк Т-34», роз­стріляним фашистами євреям, жертвам голодомору 1932–33, воїнам-афганцям, ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Тут жив герой війни 1812 генерал Д. Неверовський, бували Г. Сковорода, І. Котляревський, Т. Шевченко, на­вчалися М. Драй-Хмара, М. Максимович, брати Тимківські, роз­починали свою творчу діяльність письмен­ники М. Терещенко, С. Скляренко, Іван Ле, актриса, нар. арт. СРСР Н. Ужвій. Видатні уродженці: академік АН СРСР — біо­хімік О. Бах та сходо­знавець-індолог О. Баран­ников; фізик, академік НАНУ Я. Файнберґ, фахівець у галузі метал. кон­струкцій, чл.-кор. УААН В. Шебанін, геолог М. Без­бородько, фахівець у галузі автомобілебудува­н­ня А. Воркут, лікар-дерматовенеролог Б. Ґефт, лікар-стоматолог І. Падалка, вчений-селекціонер М. Євтушенко, фахівець у галузі рослин­ництва та кормовиробництва Ю. Терещенко, економісти О. Заруба, Т. Качала, історик права С. Іваницький-Василенко, історик, археолог, нумізмат, етно­граф В. Ля­скоронський, хімік С. Коваленко, фахівець у галузі механіки В. Кулик, фахівець у галузі електрофізики О. Левченко, фахівець у галузі радіотехніки Ю. Лега, брати фізик Беніамін, математики Майор і Олександр Тімани; поет 19 ст. К. Думитрашко, письмен­ник-гуморист, драматург Юхим Ґедзь (О. Савицький), поет, прозаїк М. Шамрай; засл. арх. України В. Дядюшенко; художники В. Приходько (нар. художник України), Д. Гринець, Л. Даценко, М. Донцов, О. Па­влов, Ю. Рибальченко, Г. Чуєнко; актор, театр. діяч, нар. арт. УРСР М. Голубович, актор, нар. арт. України В. Нечипоренко, композитор В. Шуть; шахіст і шаховий теоретик І. Болеславський, спортс­мен (греко-римська боротьба) Ю. Євсейчик.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю