Золотухін Юрій Віталійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Золотухін Юрій Віталійович

ЗОЛОТУ́ХІН Юрій Віталійович (12. 05. 1963, Миколаїв) – живописець і мистецтвознавець. Син В. Золотухіна. Канд. мистецтвознавства (2009). Чл. НСХУ (1993). Закін. Харків. худож.-пром. ін-т (1992; викл. Є. Биков, В. Гонтаров, Б. Косарев). Працював 1995–97 в. о. відп. секр. Крим. орг-ції СХ; від 2001 – у Таврій. екол. ін-ті (Сімферополь): 2002–05 – зав. каф. дизайну; у Миколаєві: 2005–09 – викл. спецдисциплін Нац. ун-ту кораблебудування та філіалу Київ. ун-ту культури і мист-в; від 2009 – викл. каф. образотвор. мист-ва і дизайну Крим. гуманітар. ун-ту (м. Ялта). Від 1990-х рр. – учасник обл., всеукр. мист. виставок та міжнар. пленерів. Створює пейзажі, натюрморти у напрямках містич. романтизму й романт. експресіонізму. Автор ст. «Знаковая система в клеймении средневекового оружия» // «Вісник Харківської академії дизайну і мистецтв», 2007, № 1; «Эволюция шрифта как стилистическое формообразование буквенного знака» // «Мова і культура», К., 2007, № 9, т. 2; «Боспорская денежно-знаковая система» // «Прикладна геометрія та інженерна графіка», 2007, № 78.

Тв.: «Вечірня молитва», «Вічне звучання» (обидва – 1992), «Етруська епітафія» (1993), «Ментальний план», «Астральний план» (обидва – 1995), «Кримський пейзаж» (1997), «Атріум», «Одіссей і Каліпсо», «Нерозділене кохання» «Конфлікт» (усі – 2000) «Пророкування» (2001), «Соколине полювання» (2002); серія «Гурзуфські пейзажі» (2009).

Г. Г. Кузнецов

Стаття оновлена: 2010