ЗО́ЛОЧІВСЬКИЙ МОНАСТИ́Р ВОЗНЕСІ́­Н­НЯ ГО́СПОДА НА́ШОГО ІСУ́СА ХРИСТА́ ЧСВВ Точна дата заснува­н­ня неві­дома. В інвентар. описах вказано: «Той монастир Золочівський з давнім Межигірським від непамʼятних часів князями руськими був зафундований». Рік 1546 викарбув. на дзвоні монастир. церкви. Мав назву «Золочів. монастир Св. Трійці Межигірський Бучинський», знаходився у сх. частині м. Золочів (нині тут с. Монастирок Львів. обл.). Перший згадув. у документах ігумен — ієросхимонах Теодор (?–1603), який керував обите­л­лю бл. 40 р. Після того, як монастир знищили татари, великий корон. геть­ман Ян Собеський, власник золочів. земель, виділив 1665 кошти на від­будову. 1708 родина Ф. і Х. Яворовських подарувала монастирю свою землю та грабовий ліс у зх. частині Золочева, де монахи заснували ще одну обитель, яку називали «Лісок» або «Грабина». Сюди пере­несли деревʼяну церкву з c. Віциня (нині Смереківка Пере­мишлян. р-ну Львів. обл.). Одночасно існували ці два монастирі під керівництвом єдиного ігумена до Дубен. капітули 1745, коли були зведені й під­порядков. (не довше ніж до 1768) Під­горец. монастирю (нині Бродів. р-н Львів. обл.). По­ступово монахи пере­бралися до новішого монастиря, а старий існував як Бучин. фільварок (1866 деревʼяну церкву ро­зі­брано). 1834 графиня Л. Комарницька заповіла на роз­будову монастиря значну суму — у грудні 1863 освячено нову церкву на честь Вознесі­н­ня Господнього, а згодом і ін. монастир. приміще­н­ня. 1898–1909 ігуменом був о. Ю. Німилович, учитель І. Франка. Під час 2-ї світової війни Вознесен. церкву значно по­шкоджено. 1946 монастир закрито, а священиків і монахів заарештовано. Згодом тут діяв протитуберкульоз. диспансер. Навесні 1989 о. В. Палчинський і В. Дудкевич від­служили першу літургію на по­двірʼї біля Вознесен. церкви, а 21 листопада того ж року — у церкві. 1990 ЧСВВ повернули і сам монастир, ігуменом при­значено о. В. Палчинського. У від­ремонтов. Вознесен. церкві по­ставлено 1998 новий іконостас, зокрема живописні роботи виконав С. Юзефів, ескізи настін. роз­писів — І. Проців; у бічних вівтарях встановлено дві старі ікони: «Святий Миколай» 17 ст. та «Богородиця Одігітрія з похвалою» (копія Голубиц. чудотворної ікони Богородиці, Під­горец. монастир), створ. 1724 художником Ф. Бурковським. Також монастирю належить церква св. Миколая у Золочеві, побудов. у 16 ст., у 2-й пол. 18 ст. змінено її інтерʼєр, припускають, що декор. різьбу іконостасу виконали учні школи І.-Г. Пінзеля А. Штиль та І. Щуровський, живопис — Ю. Радивиловський або хтось із братів Калиновичів, художників-василіян. 1911–13 у церкві знову проводили ре­ставрац. роботи, стінопис і деякі зміни в іконостасі виконав М. Сосенко. В рад. час у ній облаштували музей атеїзму, іконостас роз­били і викинули (нині його оригін. частини знаходяться в Галереї мистецтв, Нац. музеї і Музеї історії релігій у Львові). 2000 від­ре­ставровано настін­ні роз­писи М. Сосенка, а 2002–03 реконстру­йовано іконостас. 1994–2000 при монастирі діяв Василіян. ін­ститут філос.-богослов. студій ім. Й.-В. Рутського (нині у Львові). Настоятель від 2008 — ігумен Т. Кушка. Кількість священиків — 6 осіб.