Золочівський район

ЗО́ЛОЧІВСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходиться у пів­нічно-західній частині Харківської області. На Пн. Зх. межує з Великописарів. р-ном Сум. обл., на Пн. — з Грайворон. і Борисів. р-нами Бєлгород. обл. РФ (протяжність держ. кордону 26,4 км). Утвор. 1923. Жит. р-ну потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від 22 жовтня 1941 до 6 серпня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Площа 968,6 км². Насел. 34 052 особи (2001, складає 87 % до 1989): українців — 79 %, росіян — 19 %, білорусів — 0,6 %. У складі р-ну — смт Золочів та 72 сільс. насел. пункти. Залізничні ст.: Золочів, Одноробівка. Лежить у межах від­рогів Середньорос. височини. Поверх­ня — під­вищена платоподібна лесова рівнина роз­член. річк. долинами, ярами та балками. Корисні копалини: су­глинки, глини, піски. Річки: Мерло (бас. Дні­пра), Уда, Рогозянка, Лопань (бас. Сівер. Дінця). У с. Феськи створ. водо­сховище. Ґрунти пере­важно чорноземні середньогумусні, вилуговані, опідзолені, лучні, лучно-болотні та болотні. Ліси та ліс. насадже­н­ня за­ймають бл. 7,1 тис. га (дуб, сосна, осика, береза). У З. р. — заказники Удянський і Чорноглазівський (обидва — ентомол.) та памʼятки природи Пʼять братів і Скорики (усі — місц. значе­н­ня). Пром. потенціал складають Лютів. цукр. завод (НВК «Сінтал-Д»), держ. під­приємство «Івашків. спирт. завод», ЗАТи — «Золочів. хлібо­при­ймал. під­приємство», «Золочів. молокозавод», ТОВи — «Євротехпласт», «Компанія “Харч. технології”». Спеціалізація с. господарства зерн.-буряківн.-мʼясо-молочна. Пл. с.-г. угідь 75,3 тис. га, з них орних земель — 64,3 тис. га, сіножатей — 4,1 тис. га, пасовищ — 5,8 тис. га. Пл. зрошуваних земель 4,7 тис. га. Гол. культури: озима пшениця, жито, цукр. буряки, соняшник, овочеві, картопля. С.-г. виробництвом за­ймаються 68 фермер. госп-в та 4 агрофірми. У р-ні — 14 заг.-осв. шкіл І–ІІІ ступ., 3 — І–ІІ ступ., 1 — ІІ–ІІІ ступ., 11 дитсадків, гімназія (смт Золочів), аграр. ліцей (с. Одноробівка), дит. будинок змішаного типу, Будинок дит. та юнац. творчості; рай. Будинок культури, 26 сільс. Будинків культури та клубів, рай. б-ка, 26 сільс. бібліотеч. філій, Сковороди Г. літературно-меморіальний музей (колиш. будинок поміщика А. Ковалівського), Золочівський історико-крає­знавчий музей, Гурʼєво-Козачан. і Удян. музеї; рай. лікарня, 10 амбулаторій заг. практики сімей. медицини, 18 фельдшер.-акушер. пунктів; від­діл. 4-х банків. Функціонує літньо-оздоров. табір «Берізка». Виходить г. «Зоря». Реліг. громади: 7 — УПЦ МП, 3 — євангел. християн-баптистів. У с. Малижине збереглися палац. комплекс (19 ст.) і церква Успі­н­ня Богородиці (1923–33). У низці сіл р-ну встановлено памʼятники та памʼятні знаки воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, жертвам голодомору 1932–33, воїнам-афганцям, ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Серед видат. уродженців — механік-винахідник Й. Тимченко (с. Окіп), богослов, філософ Т. Буткевич (с. Велика Рогозянка), фахівець у галузі автоматики та пром. електроніки Г. Володченко (с. Світличне), фахівець у галузі приладобудува­н­ня М. Замірець (с. Довжик), фахівці у галузі машинобудува­н­ня О. Лісовенко (с. Івашки), А. Русанов (с. Олександрівка), фахівець у галузі лісівництва М. Лохматов (с. Олександрівка), засл. художник України, академік АМУ В. Гонтаров (с. Сотницький Козачок); спів­ак (баритон), засл. арт. України А. Воронін (с. Довжик); філософ І. Стогній (с. Стогнії); письмен­ники П. Автомонов, О. Зорич (обидва — с. Олександрівка); нар. художник УРСР Г. Томенко (с. Велика Рогозянка), льотчик-космонавт Ю. Онуфрієнко (с. Рясне), Герої Рад. Союзу П. Лабуз (с. Івашки), О. Матлаєв (с. Червона Зоря), Т. Світличний (с. Світличне), Н. Солодилов (с. Уди), П. Стрижак (с. Довжик), О. Чалий (с. Леміщине), Ф. Яровий (с. Феськи). У с. Пан-Іванівка (нині Сковородинівка) провів остан­ні 25 р. філософ Г. Сковорода, у с. Карасівка 1894–1909 жив і працював хімік П. Хрущов.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю