Золя Еміль - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Золя Еміль

ЗОЛЯ́ Еміль (Zola Émile; 02. 04. 1840, Париж – 28. 09. 1902, там само) – французький письменник. Закін. Ліцей cв. Луї в Парижі (1859). Перші літ. твори З. – зб. новел «Les Contes à Ninon» («Казки для Нінон», 1864), роман «La Confession de Claude» («Сповідь Клода», 1865) – позначені романтизмом. Згодом під впливом тогочас. досягнень науки, насамперед фізіології, висунув т. зв. теорію натуралізму, в якій пропонував зображати соц.-біол. закономірності людського буття. Великого значення надавав спадковості, яка, на його думку, визначала характер, вчинки й долю людини. У працях «Le Roman expérimental» («Експериментальний роман», 1880), «Documents littéraires» («Літературні документи») і «Les Romanciers naturalistes» («Романісти-натуралісти»; обидві – 1881) обґрунтував цю теорію, вплив якої найвідчутніший у його натураліст. фізіол. романах «Thérèse Raquin» («Тереза Ракен», 1867) і «Madeleine Férat» («Мадленa Фера», 1868). У романах 20-том. серії «Les Rougon-Macquart, histoire naturelle et sociale d’une famille sous le second Empire» («Руґон-Маккари, природна і соціальна історія однієї родини в епоху Другої імперії», 1871–93) інтерпретував сутність Другої імперії, засудив політ. режим Наполеона ІІІ («La Fortune des Rougon» / «Кар’єра Руґонів», 1871; «Son Excellence Eugène Rougon» / «Його величність Ежен Руґон», 1876; «La Débâcle» /«Розгром», 1892), показав шлях до влади авантюристів і пройдисвітів, розвінчав фінанс. афери буржуазії, викрив руйнів. вплив грошей на людину («La Curée» / «Здобич», 1871; «Le Ventre de Paris» / «Черево Парижа», 1873; «L’Argent» / «Гроші», 1891), падіння моральності можновладців («Nana» / «Нана», 1880) і духівництва («La Conquête de Plassans» / «Завоювання Плассана», 1874). Відобразив також соц. суперечності тогочас. епохи, змалював привабливі образи простих робітників. У романі «L’Assommoir» («Пастка», 1877) показав знедолене життя нижчих прошарків капіталіст. сусп-ва. Найвизначнішим глибоко соц. твором цієї епопеї є «Germinale» (1885; назву якого І. Франко образно переклав як «Цвітень»; у перекл. О. Пашкевича – «Жерміналь», Л., 1904; В. Черняхівської – «Прорість» // «Золя Е. Твори», у 18-ти т., т. 6, [Х.], 1929; перевид. за ред. І. Стешенко під назвою «Жерміналь», К., 1961; Х., 2008) – перший у Франції 19 ст. роман про конфлікт праці й капіталу, повстання найманих робітників. У трилогії «Les Trois Villes» («Три міста») – «Lourdes» («Лурд», 1894), «Rome» («Рим», 1896), «Paris» («Париж», 1898) – і соц. тетралогії «Les Quatre Evangiles» («Четвероєвангеліє») – «Fécondité» («Плодючість», 1899), «Travail» («Праця», 1901), «Vérité» («Істина», 1903), «Justice» («Справедливість», незакінч.) – осудив потворні вади капіталіст. сусп-ва. У літ.-крит. і мистецтвознав. кн. «Mes haines» («Що я ненавиджу»), «Mon salon» («Мій салон»; обидві – 1866), «Edouard Manet» («Едуард Мане», 1867) розробив засади натураліст. естетики, підтримав художні пошуки імпресіоністів. І. Франко, високо оцінюючи художню творчість З., зробив перші переклади його творів укр. мовою і написав кілька літ.-крит. статей; разом з М. Павликом надіслав удові З. телеграму співчуття з приводу смерті письменника («Вічна честь пам’яті найліпшого француза»), яку підписали також М. Грушевський, Н. Кобринська, В. Гнатюк, О. Кобилянська, В. Стефаник та ін. Окремі твори З. укр. мовою переклали також О. Рошкевич, М. Грушевська, К. Рубінський, О. Єзерницька, А. Волкович, М. Ільтична, Л. і В. Пахаревські, В. Щербаненко, В. Дубровський, Н. Романович-Ткаченко, К. Кахникевич, Марко Черемшина, Є. Рудинська, М. Терещенко та ін. Романи З. неодноразово екранізовані.

Тв.: Les œuvres complètes. Т. 1–50. Paris, 1927–29; укр. перекл. – Довбня. Л., 1879; Мрѣя: Роман. Л., 1889; Обѣтъ помершôй: Повѣсть. Л., 1899; Напад на млин: Оповіданє з війни 1870 року. Л., 1901; Х., 1929; Повінь: Оповіданє. Л., 1902; Смерть Олївіє Бекайля. Л., 1902; Гроші. У 2 т. Л., 1906; Безробіття: Оповідання. К., 1908; Сьвято в Коквілї. Л., [1909]; Твори: У 18 т. [Х.], 1929–30; Шахтарі: Роман. [Х.], 1927; 1931; Повідь: Оповідання. [К., 1928]; [Х.], 1930; Кар’єра Ругонів. К., 1959; Завоювання Плассана: Роман. К., 1959; 1972; Здобич. К., 1960; Черево Парижа. К., 1960; Щастя Ругонів. К., 1969; Твори: У 2 т. К., 1988.

Літ.: Франко І. Еміль Золя і його твори // Золя Е. Довбня. Л., 1879; Клименко В. Теорія експериментального роману та метода праці Еміля Золя // ЖР. 1929. № 6; Державін В. Від видавництва // Золя Е. Твори: У 18 т. Т. 1. Х., 1929; Рублевська Л. Франко та Золя // ЧШ. 1930. № 3; Христюк П. Іван Франко про реалістичний стиль і натуралізм Е. Золя // Іван Франко про Е. Золя. Х., 1931; Журавська І. Ю. Іван Франко і зарубіжні літератури. К., 1961; Якимович Т. К. Молодой Золя: Эстетика и творчество. К., 1971; B. Hlynsky. Ivan Franko et Émile Zola. Une étude des relations littéraires. Hamburg, 1979; Франко І. Еміль Золя. Життєпис // Франко І. Зібр. тв. у 50 т. Т. 26. К., 1980; Матвіїшин В. Г. Е. Золя в перекладах і критиці на Україні // Матвіїшин В. Г. Українсько-французькі літературні зв’язки ХІХ – початку ХХ ст. Л., 1989.

В. І. Ткаченко

Стаття оновлена: 2010