Зональність - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зональність

ЗОНА́ЛЬНІСТЬ – загальна закономірність, що проявляється в поширенні природних процесів і явищ, просторової диференціації географічної оболонки на природні пояси, сектори, зони, ландшафти. Осн. причина З. – сфероїдальність Землі та її положення відносно Сонця, що зумовлює величину кута падіння соняч. променів на земну поверхню та інтенсивність соняч. радіації (збільшується від високих широт до низьких). Саме нахил земної вісі до площини екліптики (66,5°) зумовлює неоднакове надходження соняч. енергії за сезонами, що ускладнює зонал. розподіл тепла і посилює зонал. контрасти. Добове обертання Землі спричиняє відхилення повітр. мас у Пн. півкулі вправо, а у Пд. – вліво, що також змінює структуру З. Зонал. розподіл величин соняч. радіації і тепла зумовлює поясно-зонал. відмінності клімату, поверхн. стоку, ґрунтів, рослинності, тварин. світу, продуктивності с.-г. культур, умов життєдіяльності людей. На суходолі виділяють такі пояси: полярні (арктич. і антарктич.), субполярні (субарктич. і субантарктич.), субтропічні, тропічні, субекваторіал., екваторіал.; у Світ. океані – поверхн., внутр.-водну, донну системи природ. поясів, що мають характерні набори природ. зон.

Літ.: Багров М. В., Боков В. О., Черваньов І. Г. Землезнавство. К., 2000; Исаченко А. Г. Теория и методология географической науки: Учеб. пособ. Москва, 2004; Олійник Я. Б., Федорищак Р. П., Шищенко П. Г. Загальне землезнавство: Підруч. К., 2008.

П. Г. Шищенко

Стаття оновлена: 2010