Зональність географічна

ЗОНА́ЛЬНІСТЬ ГЕО­ГРАФІ́ЧНА — послідовна закономірна зміна чин­ників ландшафто­утворе­н­ня, природних ландшафтів залежно від їх широтного роз­ташува­н­ня в напрямку від полюсів до екватора або навпаки. Ін. назва — З. широтна. Вагомий внесок у вче­н­ня про природну зональність зробив нім. гео­граф О. Гумбольдт, який встановив існува­н­ня клімат. і рослин. зон. Сучасні уявле­н­ня про З. г. базуються на працях В. Докучаєва, Л. Берга, А. Григорʼєва. Зональність проявляється у всіх компонентах природи. Конкретні її прояви притаман­ні природ. і госп. обʼєктам, давнім і сучас. ландшафтам. Широтна ландшафтна зональність має найуніверсальніший глобал. прояв, ступінь якого у складниках ландшафту зменшується в такій послідовності: клімат. умови — рослин. покрив — тварин. світ — ґрунти — поверхн. води — ґрунт. води — зовн. процеси рельєфо­утворе­н­ня — літогенез. З. г. і радіац. баланс зумовлюють формува­н­ня природ. геогр. поясів на материках і у Світ. океані. Гідротермічна зональність, баланс тепла і вологи об­умовлюють існува­н­ня зон гео­графічних. З. г. впливає на зонал. спеціалізацію господарства.

Завантажити статтю