ЗО́НИ ФІ́ЗИКО-ГЕО­ГРАФІ́ЧНІ — природні комплексні (ландшафтні) зони пошире­н­ня окремих складових фізико-гео­графічних умов. Виділяють зони: клімат., ґрунт., рослин­ні, зоогеогр., зволоже­н­ня (гумідні, аридні). З. ф.-г. характеризуються подібністю терміч. умов і зволоже­н­ня, за показниками яких їх ви­окремлюють як зонал. одиниці фізико-геогр. ра­йонува­н­ня. На рівнин. частинах материків про­стягаються в широт. або субширот. напрямках. З. ф.-г. характеризуються від­мін. ритмікою зволоже­н­ня, показниками поверхн. стоку, вегетації рослин і продуктивності с.-г. культур, по­єд­на­н­ням і проявами екоген. рельєфо­утворювал. процесів. За умовами зволоже­н­ня З. ф.-г. поділяють на підзони. У рівнин. частині України межі З. ф.-г. збігаються із зонами гео­графічними. Історично природні умови були змінені внаслідок госп. діяльності людини. Саме тому межі З. ф.-г. ви­значаються за пошире­н­ням зонал. типів ґрунтів, від­новлюв. ареалів минулої зонал. рослин­ності. Особливості природ. умов З. ф.-г. враховуються при землеустрої, об­ґрунтуван­ні ген. і регіон. схем природокористува­н­ня, рац. викори­ста­н­ня й охорони природ. ресурсів.