Зони фізико-географічні - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зони фізико-географічні

ЗО́НИ ФІ́ЗИКО-ГЕОГРАФІ́ЧНІ – природні комплексні (ландшафтні) зони поширення окремих складових фізико-географічних умов. Виділяють зони: клімат., ґрунт., рослинні, зоогеогр., зволоження (гумідні, аридні). З. ф.-г. характеризуються подібністю терміч. умов і зволоження, за показниками яких їх виокремлюють як зонал. одиниці фізико-геогр. районування. На рівнин. частинах материків простягаються в широт. або субширот. напрямках. З. ф.-г. характеризуються відмін. ритмікою зволоження, показниками поверхн. стоку, вегетації рослин і продуктивності с.-г. культур, поєднанням і проявами екоген. рельєфоутворювал. процесів. За умовами зволоження З. ф.-г. поділяють на підзони. У рівнин. частині України межі З. ф.-г. збігаються із зонами географічними. Історично природні умови були змінені внаслідок госп. діяльності людини. Саме тому межі З. ф.-г. визначаються за поширенням зонал. типів ґрунтів, відновлюв. ареалів минулої зонал. рослинності. Особливості природ. умов З. ф.-г. враховуються при землеустрої, обґрунтуванні ген. і регіон. схем природокористування, рац. використання й охорони природ. ресурсів.

П. Г. Шищенко

Стаття оновлена: 2010