Зоонози

ЗООНО́ЗИ (від зоо… і грец. νόσος — хвороба, захворюва­н­ня) — інфекції, спільні для тварин і людини, збудники яких паразитують в організмі певних видів тварин. Джерелом інфекції (інвазії) для людини є хворі тварини — носії збудників. Збудники З. не можуть циркулювати в людському організмі, лише при деяких з них (чума, жовта лихоманка) джерелом інфекції є хвора людина. До зооантропонозів зараховують понад 100 захворювань. Їхні особливості ви­вчали Є. Па­вловський, К. Скрябін, С. Вишелеський та ін. Кількість ві­домих інфекцій, які зу­стрічаються в природ. умовах у людей та тварин, по­стійно збільшується внаслідок від­кри­т­тя нових і озна­йомле­н­ня з біо­логією збудників малови­вчених хвороб. За етіологією класифікують на З., спричинені бактеріями (бруцельоз, сибірка, сап, туберкульоз, правець), грибками (актиномікоз, парша, мікроспороз, пліснявка), спірохетами (лепто­спіроз, семиден­на лихоманка), вірусами (ящур, віспа, сказ), най­простішими (малярійні хвороби, сонна хвороба, афр. і амер. трипаносомози людини, тропічна спленомегалія, сх. виразка), паразитами (протозоонози — токсоплазмоз, гельмінтози — трихінельоз, ехінококоз, теніоз целюлозний, токсокароз), членистоногими (короста). Боротьба з З. у тварин­ництві перед­бачає терапію, імунізацію і дегельмінтизацію, а також від­повід­ні вет.-сан. заходи (дезінфекція, дезінсекція, дератизація та ін.). Профілактику їх у людини здійснюють з урахува­н­ням епідеміол. ролі тварин, а також особливостей шляхів пере­дачі збудника. Необхід. заходами є вет.-сан. контроль, захист людей від зараже­н­ня при до­гляді за тваринами, контроль за кількістю гризунів. Крім того, важливо забезпечувати захист людей від кровосис. комах і кліщів, імунізацію окремих груп насел. за епідеміол. показниками тощо. При недотриман­ні зоогігієн. та сан. вимог за умов скупченого прожива­н­ня людей і утрима­н­ня с.-г. тварин З. завдають знач. збитків. У вет. медицині терміном «З.» іноді називають будь-які інфекц. захворюва­н­ня тварин.

Завантажити статтю