Зореслав - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зореслав

ЗОРЕСЛА́В (справж. – Сабол Степан Михайлович; 07. 12. 1909, м. Пряшів, нині Словаччина – 19. 02. 2003, м. Детройт, шт. Мічиґан, США) – поет, церковний діяч УГКЦ. Чл. НСПУ (1991) і Спілки укр. письменників Словаччини (1994). Початк. і середню освіту здобув у Пряшеві, виховувався у москвофіл. атмосфері. Писати почав т. зв. язичієм. 1922 дебютував у г. «Світ дітей» (м-ко Гомстед, шт. Пенсильванія, США). Друкувався у тижневику «Русское слово» (Пряшів). 1924 вступив до Мукачів. монастиря ЧСВВ (Закарпаття). Як здібного монаха його відправили на навч. у галиц. монастирі у Крехові, Лаврові, Добромилі, де З. вивчав не лише філософію, історію та риторику, але й ознайомився з творчістю Т. Шевченка, І. Франка, Ю. Федьковича, Б. Лепкого. Проте найбільший вплив на нього справили праці М. Костомарова, І. Огієнка, О. Пипіна. Від 1928 писав укр. мовою. Захопився творчістю Є. Плужника, Д. Загула, М. Рильського, П. Тичини. Поезії укр. мовою вперше опублікував у календарі «Місіонар» та ж. «Пчôлка» (Ужгород). Від 1931 навч. у Григоріан. ун-ті (Рим). 1934 у Пряшеві висвяч. на священика під ім’ям Севастіян. Отримавши 1935 ступ. ліценціата, признач. префектом Ужгород. богослов. семінарії, водночас викладав у г-зії. Виступав з літературознав. статтями і нарисами у г. «Українське слово» (Ужгород), а в її додатку «Слово» надрукував 1935 у власному перекладі добірку творів італ. поета доби Відродження Т. Тассо. Редагував єпарх. місячник «Місіонар» (1937–38). Наприкінці 1938, після окупації Ужгорода угор. військами, переїхав до м. Хуст (нині Закарп. обл.), де очолював єпарх. хлоп’ячий інтернат, був капеланом Карпат. Січі, редагував єдину реліг. газету в новоствор. державі – «Благовістник Пресвятого Серця Христового» (вийшло тільки спарене число за січень–лютий 1939). У березні був депортов., повернувся до Пряшева. Заснував 4 василіян. монастирі і новіціат, на основі яких 1948 постала Василіян. провінція св. Кирила і Мефодія (ліквідов. 1950). Уникаючи арешту, 1948 нелегально перейшов кордон Австрії, а звідти виїхав до Рима. За звинуваченням у шпигунстві на користь США та актив. діяльності в складі УПА заочно засудж. Чехословац. судом до довічного ув’язнення. У Григоріан. ун-ті 1950 захистив доктор. дис. «De Meletio Smotryckyj polemista anticatholico» («Антикатолицький полеміст Мелетій Смотрицький», Рим, 1951). У 1951 виїхав до США, де був настоятелем закарп. вітки ЧСВВ та редагував популярне вид. «Слово доброго пастиря». Видав істор.-догмат. монографію «Католицтво і православіє» (Нью-Йорк, 1955; Уж., 2009), наук. дослідж. «Голгота Греко-Католицької Церкви у Чехословаччині» (Рим, 1978) і кн. спогадів «Від Угорської Русі до Карпатської України» (Філадельфія, 1956; під псевд. Юрій Боржава).

Тв.: Із серцем в руках. Уж., 1933; Укрита Фіялка. Уж., 1935; Пряшів, 1992; Сонце й блакить. Уж.,1936; З ранніх весен: Вибр. з поезії. Нью-Йорк, 1963; Бог і Україна: Поезії. Уж., 2009; Блакитні ескадри: Вибр. тв. Уж., 2009.

Літ.: Зореслав: «Моє серце було в Хусті...» // Карпат. Україна. 1992, 12 берез.; Дубас М. «Сповниться міра хвиль…» (До 85-ліття Зореслава-Сабола) // Літ. Львів. 1997. № 59–60.

В. В. Ґабор

Стаття оновлена: 2010