Зорій Михайло Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зорій Михайло Йосипович

ЗОРІ́Й Михайло Йосипович (14. 08. 1908, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ – 14. 07. 1995, там само) – живописець, графік і монументаліст. У Кракові навч. у приват. школі малярства А. Терлецького (1930–32) та АМ (1932–35; викл. Я. Войнаровський, К. Дуніковський, К. Сіхульський, В. Яроцький). Брав участь у розписах церкви Вознесіння Ісуса Христа (с. Настасів, нині Терноп. р-ну); виконав монум. розписи у каплиці отців редемптористів у Станіславі (1936) та церквах Івано-Фр. обл. (1954–74). Працював 1935–44 викл. техніки реклами та малюнку в г-зіях та школах Станіслава. 1935–39 оформляв вистави студент. драмгуртка «Сфінкс», мандрів. трупи М. Бенцаля. 1941–42 – декоратор Станіслав. драм. театру. Репрес. 1944–52. У 1952–68 – викл. креслення і малюнку в школах Снятина та Івано-Франківська. Реабіліт. 1989. Учасник худож. виставок від 1932. Персон. – в Івано-Франківську (1995, посмертна – 2003). Портрети З. – глибокі характеристики сучасників. Однією вправною лінією, кількома штрихами, зіставленням чорно-білих плям створював чіткі образи. Для творчості характерні поєднання лаконіч. композиції з різномасштаб. побудовою планів; стримана, холодна палітра кольорів підсилює експресію й драматизм творів. Окремі роботи зберігаються в музеях Львова, Івано-Фр. ХМ.

Тв.: живопис – «Автопортрет» (1929; 1931), «Б. Лепкий» (1933; 1993), «І. Смик» (1934), «Мама» (1935), «Натюрморт», «Дружина Кароліна» (обидва – 1941), «Донечка Уляна» (1942), «Яблунька цвіте» (1959), «Осінні дерева» (1963), «Архітектурний мотив», «Церква у Клубівцях» (обидва – 1966), «Онука Ірина» (1972), «Українська мадонна» (1976), «Дочка Софія» (1980), «Автопортрет на червоному» (1981), «Я. Сорохтей» (1983); фреска «Розп’яття Ісуса Христа в каплиці отців редемптористів у Станіславі» (співавт., 1935, знищено 1949); мемор. пам’ятник композитору Д. Січинському в Івано-Франківську (1933, встановлено 1943), проект пам’ятника «Розстріляне серце України» для Дем’янового Лазу (побл. с. Пасічна Надвірнян. р-ну Івано-Фр. обл., 1989); графіка – емблема драм. гуртка «Сфінкс», серія рисунків «Вулиці мого дитинства» (усі – 1936); «Катедральний собор у Станіславі» (1942), «Товариш по ув’язненню», «Циган», «В’язень» (усі – 1949), «Околиця села Марківці» (1952), «І. Проскурницький» (1954), «Дерева» (1963), «Галузкове мереживо» (1982); шаржі – «Професор географії М. Говдяк» (1942), «Професор латинської мови А. Ульванський», «Професор М. Лепкий», «Сатиричний автопортрет» (усі – 1978); екслібриси – Б. Ткачука, В. Шестакова, В. Манюка.

Літ.: Пойчук Т. Долі терновий вінок // Галичина. 1990. № 18; Баран В. Михайло Зорій. Ів.-Ф., 2003.

В. Л. Баран

Стаття оновлена: 2010