Зорін Михайло Гаврилович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зорін Михайло Гаврилович

ЗО́РІН Михайло Гаврилович (29. 09. 1921, м. Костянтинівка, нині Донец. обл. – 16. 06. 1986, Одеса) – скульптор. Чл. СХУ (1974). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Одес. художнє уч-ще (1948; викл. М. Жук), Харків. худож. ін-т (1961; майстерня А. Рябініна). Працював в Одесі: 1961–70 – викл. худож. уч-ща; від 1970 – на худож.-вироб. комбінаті. Учасник обл., респ., всесоюз. мист. виставок від 1948. Осн. жанр – скульптур. портрет. Творчість З. – зразок пластич. традицій, у яких стверджено реаліст. бачення натури та її максимал. наближення до героїчно-романт. ідеалів представників соціаліст. сусп-ва. Окремі роботи зберігаються в Одес. ХМ.

Тв.: портрети – «Народний артист СРСР В. Василько» (1967), «Герой Соціалістичної Праці О. Нещадименко», «Дочка Люда» (обидва – 1970), «Спортсменка Л. Петрова» (1971), «Ударник П. Захарчук» (1972), «Ветеран російсько-японської війни С. Уласевич» (1974); пам’ятник-рельєф «Розстріл біля чорної огорожі» (м. Бендери, Молдова; 1968, співавт.); композиція «Літо» (1971).

Літ.: Скульптуры Одессы: Каталог. О., 1980.

Т. В. Басанець

Стаття оновлена: 2010