Зоріна Олександра Олександрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зоріна Олександра Олександрівна

ЗО́РІНА Олександра Олександрівна (22. 03. 1947, м. Турка, нині Львів. обл. – 12. 06. 2009, Київ) – живописець. Чл. НСХУ (1989). Закін. Київ. худож. ін-т (1980; майстерня В. Шаталіна). Працювала у Києві 1980–91 на творчо-вироб. об’єдн. «Художник»; 1980–2009 – викл. дит. худож. школи № 3. Учасниця міських, всеукр., зарубіж. мист. виставок від 1979. Персон. – у Києві (1997–98). Осн. галузь – станк. живопис, напрям – реалізм. Для творчості характерні продумане композиц. вирішення, нюансований колорист. живопис. Авторка сюжет. композицій, натюрмортів, портретів, краєвидів. Портрети приваблюють тонкою психол. характеристикою людей, передачею осн. рис їх характерів. Окремі полотна зберігаються у Музеї історії Києва.

Тв.: «На рідній землі», «Бабусин інтер’єр», «Весна» (усі – 1978), «Чоловічий портрет» (1979), «Старий квартал» (1980), «Біля річки» (1984), «У ботанічному садку» (1985), «Осінь», «Крізь віки», «Відлига» (усі – 1986), «Осінь на Андріївському узвозі» (1987), «Зимовий Хрещатик» (1989), «Знамення» (1991), «На згадку про бабусю», «Спогади» (обидва – 1992), «Натюрморт з іконою» (1993), «Моя родина» (1994), «На спомин про К. Білокур», «На Івана Купала» (обидва – 1995), «Весна» (1998), «Квіти з рідного поля» (1999), «На спомин про Ярослава Мудрого» (2000).

Літ.: Зоріна О. О. Живопис: Каталог виставки. К., 2004; 2006.

О. І. Большакова

Стаття оновлена: 2010