Зорко Анатолій Єгорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зорко Анатолій Єгорович

ЗО́РКО Анатолій Єгорович (04. 02. 1956, с. Андроники Корюків. р-ну Черніг. обл.) – живописець. Засл. художник України (2004). Чл. НСХУ (1992). Закін. Київ. худож. ін-т (1991; майстерня О. Лопухова). Відтоді працює у ньому (нині Нац. академія образотвор. мист-ва і арх-ри): від 2000 – доц. каф. живопису. Учасник міських, всеукр. та зарубіж. худож. виставок від 1987, всеукр. пленерів. Персон. – у Сеулі (2001). Окремі роботи зберігаються у Черкас. ХМ, Маріїнському палаці (Київ).

Тв.: «Замело» (1990), «Спас», «Остання дорога. Чумаки», «Тиха долина» (усі – 1991), триптих «День янгола» (1992), «Невинно убієнні Борис і Гліб» (1993), «Пам’яті Івана Гонти», «Вдови» (обидва – 1995), «Подих грози» (1997), «Дівчина у блакитному» (1998), «Натюрморт», «Рання весна» (обидва – 2002), «Сили небесні» (2005), «Сонце низенько», «Місячна мелодія», «Околиця Херсонеса», «Останні промені», «Будинок під сонцем», «Соколине», «Осінній натюрморт» (усі – 2006); серія «Кримський пейзаж» (2000–08).

О. В. Безкоровайна

Стаття оновлена: 2010