Забашта Василь Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Забашта Василь Іванович

ЗАБА́ШТА Василь Іванович (18. 07. 1918, х. Бабенків, нині с. Бабенкове Ізюм. р-ну Харків. обл. – 20. 04. 2016, с. Дешки Богуслав. р-ну Київ. обл.) – живописець, педагог і громадський діяч. Батько Галини та Ростислава Забашт. Нар. художник України (1999). Срібна (2007) та золота (2008) медалі АМУ. Чл. НСХУ (1951). Учасник рад.-фін. та 2-ї світ. воєн. Бойові нагороди. Навч. у Харків. худож. уч-щі (1938–39; викл. Я. Головашев, К. Грипич) та худож. ін-ті (1945–47; викл. С. Бесєдін), Київ. худож. ін-ті (1947–51; викл. К. Трохименко, В. Касіян, В. Костецький, Г. Меліхов). Від 1952 працював у ньому (нині Нац. академія образотвор. мист-ва і арх-ри): 1960–68 – кер. майстерні побут. живопису, 1972–78 – декан живопис., графіч. і скульптур. ф-тів, від 1980 – проф. каф. живопису і композиції, від 1993 – кер. навч.-твор. майстерні пей-заж. живопису. Кер. худож. студії Жовтн. палацу культури (Київ, 1952–76). Учасник всеукр., всесоюз. і міжнар. худож. виставок від 1949. Персон. – у Києві (1957, 1999–2009). Працював у Т-ві охорони пам’яток історії та культури України (1972–85). Співорганізатор та чл. правління Всеукр. громад. орг-ції «Зелений світ» (1989–94). Осн. галузь – станк. живопис. Майстер істор.-жанр. картини, портрета, пейзажу та натюрморту. Живописна манера З. еволюціонувала від мінорно-хроматич. до мажорно-світлонос. колориту, акцентованої звучності барв. Надавав естет. самоцінності барвистому, багатошаровому пастоз. малярству. Автор низки статей, кн. спогадів «Світ очима художника» (К., 2009). Серед учнів – І. Вишеславська-Макарова, Т. Голембієвська, В. Гурін, П. Колісник, О. Морозова, О. Одайник, В. Реунов, М. Романишин.

Тв.: жанр. картини – «“Язика” привели» (1949), «С. Гулак-Артемовський і М. Глінка» (1950), «П. Чайковський у М. Лисенка» (1954), «У роки окупації» (1955), «Народні мелодії. М. Лисенко слухає Лесю Українку» (1959), «Помста. Розстріляна Україна» (1972), «Салют Перемоги» (1975; 1993), «З походу не вертаються сини» (1984), «Апостол правди і свободи» (1989), «Фундатори Києво-Могилянської академії (Гетьман П. Сагайдачний і Галшка Гулевичівна)» (2005), «Мати. 9 травня», «Увертюра. М. Лисенко й П. Чайковський», «Прометей Духу», «Чураївна» (усі – 2008), «Заповіт», «Пора… (Козак Мамай)» (обидві – 2009); портрети – «Автопортрет» (1952; 1968; 2002), «Під рожевою парасолькою» (1959), «Професор М. Шарлемань» (1965), «Галя» (1972), «За книгою (Ростислав)», «М. Різник» (обидва – 1974), «Дівчина з гітарою», «У гостях (Т. Сваткова)» (обидва – 1975), «Професор Г. Коляда» (1977), «Бандурист Г. Ткаченко» (1978), «С. Таранушенко» (1979), «Василько» (1987), «Світлана» (1988), «Рятуйте, люди, пісню (Бандурист В. Литвин)» (1990), «Борітеся – поборете! (Т. Шевченко)», «Козак» (обидва – 1996), «Галшка Гулевичівна» (1998), «Мистецтвознавець В. Данилейко» (2003), «Контражур (Дружина з парасолькою)», «Жінка в червоному береті» (обидва – 2006), «Брати. Козацькому роду нема переводу» (2008); серії пейзажів – «Китай» (1956–57), «Седнів» (1958–96), «Богуславщина» (1975–2008), «Крим» (1988); натюрморти – «Бузок зі скульптурою» (1959), «Квіти на веранді. Калачики» (1978), «Натюрморт з агавою» (1992), «Польові квіти», «Vivere memento – пам’ятай, що живеш» (обидва – 2003), «Осінь у відрі» (2005), «По полудню» (2009).

Літ.: Азовець Ф. Василю Забашті – 80 // ОМ. 1998. № 2; Василь Забашта і відродження школи українського пейзажу-картини: Альбом-каталог. К., 1999; Колісник П. Учитель // Дукля. 1999. № 1; Василь Забашта. Живопис: Буклет. К., 1999; Дьомін М. Український світ у творчості Василя Забашти: До 85-річчя художника // Вітчизна. 2003. № 11–12; Протас М., Чумак Р. Vivere memento – пам’ятай, що живеш (До твор. портрета В. Забашти) // Студії мистецтвознавчі. 2004. Ч. 1; Василь Забашта. Малярство: Альбом-каталог. К., 2008; Загаєцька О. Щаслива доля Василя Забашти // ОМ. 2009. № 2.

М. В. Дьомін

Стаття оновлена: 2016