Забашта Любов Василівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Забашта Любов Василівна

ЗАБА́ШТА Любов Василівна (21. 01(03. 02). 1918, м. Прилуки, нині Черніг. обл. – 21. 07. 1990, Київ) – письменниця. Дружина Андрія, мати Валентини Малишків. Чл. СПУ (1950). Закін. Одес. водний ін-т (1941), мовно-літ. ф-т Київ. пед. ін-ту (1953). Працювала інж. на верф’ях Волги та Дніпра. 1949–50 очолювала відділ поезії ж. «Дніпро» (Київ). Дебютувала 1935 як поетеса у г. «Правда Прилуччини». Осн. тематика творчості – героїка боротьби проти фашизму, любов до отчого краю, краса природи, материн. і родинне щастя. У її доробку – низка драм. поем, зокрема «Тернова доля» (1966, про Т. Шевченка), «Дівчина з легенди» (1968, про Марусю Чурай), «Роксолана» (ін. назва – «Дівчина з Рогатина», 1973). Музику на окремі вірші та поеми З. написали О. Білаш, А. Кос-Анатольський, І. Шамо (зібрані у кн. «Дзвонкова криниця: Вокальні твори на слова Любові Забашти» (В., 2006)). Писала також для дітей: поет. зб. «Паляниця білолиця» (1963), «Коли я виросту» (1975), «Пісня зеленого лісу» (1983), «Сівачі» (1984), повість «Будинок мого дитинства» (1983; усі – Київ) та ін. Упорядниця кн. «Вибрані твори» А. Малишка (у 2-х т., К., 1982). Окремі твори З. перекладено рос., англ., польс., румун., чес. мовами. Її поезії, що з цензур. міркувань не опубл. в СРСР, видано кн. «Устами неложними» (К., 2003). Прилуц. центр. міську б-ку названо ім’ям З., 2004 у ній відкрито кімнату-музей письменниці. У Києві на будинку по вул. Б. Хмельницького, № 68, де мешкала З., встановлено мемор. дошку.

Тв.: Нові береги: Вірші й поеми. 1950; Дороги дружби: Поезії. 1953; Олекса Борканюк: Поеми. 1954; Калиновий кетяг: Поезії. 1956; Вибране. 1958; Квіт папороті: Поема. 1959; Гніздо голубки: Поезії. 1960; Пісня і хліб: Поезії. 1961; Вірю людині: Поезії. 1963; Драматичні твори. 1963; Скрипка Страдіваріуса: Поезії та драм. поема. 1964; Незабудки: Поезії. 1966; Крила Арсена Дороша: Повість. 1968; Ой катране, катраночку: Поезії. 1968; Там, за рікою, – молодість: Роман. 1970; Земля Антеїв: Поезії. 1971; Берег надії: Поезії. 1974; Київська гора: Вірші та поема. 1982; Крилаті мої кораблі: Роман. 1983; Вибране. 1987; Спалення мадонни: Худож.-докум. повість. 1989 (усі – Київ).

Літ.: Пінчук С. Глибина бачення // Жовтень. 1984. № 2; Дзюба І. З дзвонкової криниці // Забашта Л. Вибране. К., 1987; Скирда Л. Уроки історії – простір поеми // Вітчизна. 1988. № 2; Забашта І. «Отак і йтиму: очі як у птиці…»: У вінок пам’яті Любові Забашти // Київ. 2008. № 3.

В. П. Моренець

Стаття оновлена: 2010