Забашта Ростислав Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Забашта Ростислав Васильович

ЗАБА́ШТА Ростислав Васильович (08. 09. 1959, Київ) – мистецтвознавець. Син Василя, брат Галини Забашт, чоловік Н. Дяченко-Забашти. Чл. НСХУ (2008). Закін. Київ. худож. ін-т (1982). Працював м. н. с. Музею нар. арх-ри та побуту України (Київ, 1982, 1984–87); н. с. Музею гончарства в смт Опішня (Зіньків. р-ну Полтав. обл., 1988–89); м. н. с. Ін-ту народознавства НАНУ (Львів, 1993–98); зав. сектору малярства Нац. центру нар. культури «Музей І. Гончара» (Київ, 1998–2000); від 2000 – в ІМФЕ НАНУ (Київ): від 2007 – зав. відділу образотвор. мист-ва; відп. та худож. ред. ж. «Студії мистецтвознавчі» (від 2003). Співорганізатор дослідж. скельного архіт.-скульптур. комплексу в с. Буша (Ямпіл. р-ну Вінн. обл.; 1985, 1987), скульптур. пленеру в камені «Поділ. оберіг» (1986), міжнар. наук. конф. «Медобори і духовна культура давніх, середньовіч. слов’ян» (1998), ініціатор і наук. кер. наук.-видав. проекту «Давня скульптура й пластика України» (вид-во «Родовід», від 2007). Автор статей, зокрема: «Антропоморфні скульптури палеометалу з теренів Верхньої Наддністрянщини (каталогізація і атрибутивні пропозиції)» // «Зап. НТШ», Л., 1998, т. 236; «Стінопис бабинця Святоюр’ївської церкви Дрогобича й культ преподобного Онуфрія Великого в Україні» // «Лавра», Л., 1999, т. 6; «Сакральний комплекс III–IV ст. в с. Ставчанах Хмельницької області: факти, коментарі, спроба нового атрибутування» // «Eastern review», t. 5: «Sanktuaria i kult», Łodz, 2001; «Скульптура й архітектура бушанського скельного комплексу (питання історичної сув’язі)» // «Студії мистецтвознавчі», 2003, ч. 1; «Образ оленя у християнському мистецтві України» // Там само, 2007, ч. 1(17).

Т. Г. Печенюк

Стаття оновлена: 2010