Забаштанський Володимир Омелянович
Визначення і загальна характеристика
ЗАБАШТА́НСЬКИЙ Володимир Омелянович (05. 10. 1940, с. Браїлів, нині смт Жмерин. р-ну Вінн. обл. — 02. 12. 2001, Київ) — поет, перекладач. Член НСПУ (1967). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1986). Всеукр. літ. премія ім. В. Свідзинського (2001). Орден «За мужність» 3-го ступеня (1997). У 18-річ. віці внаслідок нещасного випадку втратив зір і руки. Закін. Київський університет (1969). Керував літ. студією «Кобза» при ред. ж. «Дніпро» (1986–93). Дебютував 1960 віршем «Щоб мирні ранки уставали…» у г. «Заклик». Виступав проти бездуховності, обивател. філософії і фарисей. моралі, зречення нац. традицій, історії, мови; утверджував високі моральні якості людини, стійкість до випробувань долі. Його твори стилістично прості, лаконічні, афористичні, з ритор. зворотами, глибинно закоріненою лексикою, органічною фонікою, близькою до фольклорної. Перекладав з рос., білорус., болгар., туркмен., осетин. та ін. мов. 2008 у Браїлові відкрито літ.-мемор. музей З.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Наказ каменярів. К., 1967; Віра в людину. К., 1971; Моя вузькоколійка. К., 1973; Гранітні краплі. К., 1975; Крицею рядка. К., 1977; Сині скелі. К., 1978; Вага слова. К., 1981; Запах далини. К., 1982; Треба стояти. К., 1986; Жага життя. К., 1987; Мужністю завдячую тобі. К., 1988; Древо роду. К., 1990; Браїлівські балади. К., 1990; Вереснева земля. К., 1994; Найкревніша рідня. К., 1999; Свічечкою слова. Жмеринка, 2000.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
